Життєвий шлях Олександра Прусевича

Додано 05.07.2013

Олександр Прусевич. Архівне фото.

Вивчаючи історію нашого краю, неможливо не зустріти імен таких знаних дослідників, як Ю. Сіцинський, Ю. Роллє, О. Прусевич та інші. Напевно, всі ми знаємо хоча б одну з їхніх праць. А от чи знаємо ми їхній життєвий шлях і умови, в яких вони писали свої праці? Як виявилось, цим зрідка хто займається, тому пошуки хоча б згадок про окремі моменти життєвого шляху дають доволі скромний результат.

Отже, сьогодні ми познайомимо читачів з відомим дослідником Поділля О. Прусевичем, знаного не тільки у нашому краї, а й далеко за його межами, аж до закордонних дослідників. Не зважаючи на солідний спадок у вигляді публікацій, зібраного етнографічного матеріалу, життя дослідника виявилося доволі нелегким. 

Олександр Прусевич (1878-1944) – польський іс­торик, етнограф, природознавець, біб­ліограф, музеєзнавець, дослідник Поділ­ля і Волині. Народився у с. Окопи (нині – Борщівського району Тернопільської області), в дрібній шляхетській сім’ї. Після закінчення реального училища у 1900—1905 роках навчався на геологічному факультеті Московського університету. Особливо його цікавили гуманітарні науки. Під впливом Василя Ключевського захопився в університеті історією. Перебуваючи на геологічній практиці в Подільській губернії, зацікавився історією, етнографією, природою краю. Невдовзі він  перейшов на історико-філологічний факультет. Після здобуття вищої освіти переїхав до Кам’янця-Подільського.

О. Прусевич, завдяки спільним інтересам, познайомився Ю. Сіцинським, після чого став дійсним членом Подільського церковного історико-археологічного товариства і у 1907—1915 роках був головним охоронцем Кам’янець-Подільського давньосховища. Крім того, викладав іс­торію та географію в чоловічій гімназії та в школах міста.

Однією з перших його історико-краєзначих досліджень стала стаття «Историческое описание укреплений г. Каменца-Подольского», яка була опублікована у 1904 році. Невдовзі опублікував статтю “Историко-археологические и этнографические заметки о г. Зиньков Летичевского уезда”, яка вийшла у “Подольских епархиальных ведомостях”. Варто зазнаити, що “Очерк истории местного самоуправления на Подолье” і донині не втратив своєї актуальності. За завданням Подільського церковного історико-археологічного товариства, при допомозі Ю. Сіцинського, склав “Програму для збирання писанок і вишивок”. Також багато років вивчав народні промисли і ремесла на Поділлі, зібрав величезний етнографічний матеріал, який передав до Кам’янець-Подільського історичного му­зею. Він активно вивчав гончарство, кушнірство, кили­марство, вишивання, ткацтво, лозоплетіння та інші, результати яких вилились у збірник “Кустарные промыслы Подольской губернии” в 1916 році, в якому, окрім огляду, звертав активну увагу на незадовільні умови життя й праці сільських кустарів.

Обкладинка книги 1916 року

Але вершиною його наукової роботи стала монографія, яку й досі воліють мати у своїх колекціях дослідники нашого краю і далеко за його межами – це “Kamieniec-Podolski. Szkic historyczny”, яка вийшла у 1915 році. Книга виявилася настільки цінною, що за своє 98-ми річне існування перевидавалася декілька разів. Й досі це одна з книг, яку найважче дістати читачеві і яку, нажаль, ніхто так і не спромігся перекласти на українську мову.

Обкладинка книги

У 1911—1916 роках О. Прусевич завідував бібліотекою та фондами Товариства подільських природодослідників і любителів природи, під час якого  склав та опублікував у 1912-1915 роках три випуски “Матеріалів з бібліографії Поділля”. Вони містили в собі  літературу про наш край, покажчики джерел з історії, геології, археології, антропології, культу­ри, медицини, санітарії, природознавства Поділля з доби середньовіччя до початку XX століття. Таким чином, О.Прусевич фактично став фундатором нинішньої на­укової бібліографії Поділля.

У 20-х роках минулого століття в львівському квартальнику “Filatelista” (редактор  Е.А. Щербан ) було опубліковане серйозне історичне дослідження О. Прусевича (писали як  А. Прусєвіч )  “Історія  пошти  на  Поділлі”. Повна  назва журналу – “Filatelista. Najstarsze  polskie  czasopismo poswiecone wiadomoscoom zbierania znaczkow  pocztowych, historii rozwju poczt oraz dla zamiany, kupna i sprzedazy”.

У 1919 році, під час політичної нестабільності на Поділлі та в роки національно-демократич­ної революції і громадянської війни, назавжди виїхав з Кам’янця. Першим пунктом його зупинки став Львів, потім Луцьк. Від 1921 року був інспектором у справах кустарного промислу Волинського округу. Також до 1932 року він працює в міс­цевому музеї, після чого знову повертається до Львова.

У Львові, під впливом свого важкого економічного становища, він вирішує віддати місту свою етнографіч­ну колекцію, яку збирав на Поділлі. Натомість місцевий магістрат склав із Прусевичем угоду, за якою він за свій щедрий подарунок призначався пожиттєвим хранителем відділу етногра­фії Музею Червенських городів з відповід­ною місячною платнею.

У вересні 1939 року Львовом заволоділи Радянські війська. Невдовзі О.Прусевич втра­чає посаду у музеї і потра­пляє у поле зору органів НКВС. Врешті-решт, не витримавши важкого тягаря і тиск збоку нової влади, в 1944 році він покінчує життя самогубством. Кажуть, що він був дуже самотньою людиною.

Як згадував О. Прусевич, найщасливішими і найпліднішими роками його життя і творчості були роки так зва­ного “кам’янецького періоду”, які сформували його як історика, етногра­фа, бібліографа, музеєзнавця і природо­знавця.

За своє життя О. Прусевич написав такі праці:

  • Kamieniec-Podolski. Szkic historyczny. — Kijów — Warszawa, Nakładem księgarni Leona Idzikowskiego, 1915.
  • Историко-статистические и этнографические заметки о м. Зенькове Летичевского уезда // Подольские епархиальные ведомости. — 1905. — № 14. — С. 321—329; № 15. — С. 346—351.
  • Miasteczko Zińków na Podolu // Ruś. — 1911. — T. 1. — № 3. — S. 239—265.
  • Обзор данных о кустарных промыслах Подольской губернии. — Каменец-Подольский, 1913.
  • Klasztory katolickie w dzisiejszem Łucku. — Łuck, 1922. — 205 s.
  • Zamki i fortece na Wołyniu // Dziennik Wołyński. — 1922. — № 35, 38.
  • Przemysł ludowy na Wołyniu // Życie Wołynia. — 1925. — № 43.

 

P.S.: Не так давно, під час відкритого засідання працівників НІАЗу, з доповіддю про будинок, в якому мешкав О. Прусевич, виступала Г. Осетрова – старший науковий співробітник НІАЗ ”КАМ’ЯНЕЦЬ”. В кінці розповіді пані Галина зазначила, що попри всі зусилля, працівникам заповідника так і не вдалось знайти фотографію О. Прусевича ні в архіві, ні в інтернеті. Так вийшло, що в нас вона опинилась і ми з радістю ділимося нею з іншими дослідниками.

  Дмитро Бабюк,

адміністратор сайту

Коментарі

8 коментарів до “Життєвий шлях Олександра Прусевича”

  1. Ольга Комарова сказав:

    Пам’ятаю, як ти розповідав, що в НІАЗі ніяк не могли знайти фото Прусевича. Отож, певно, очікуй респекту від його керівництва:)))

    • Дмитро Бабюк сказав:

      Як в нас часто буває, кожне нове відкриття сприймається критично нашими науковцями, якщо вони не були зроблені ними особисто. В чому я вже мав змогу переконатись)

  2. Artem сказав:

    Маю екземпляр його книжки “Kamieniec-Podolski. Szkic historyczny” (перевидання) і навіть мав щастя читати видання 1915 року, дійсно одна з найкращих і захоплюючих книжок про історію нашого міста.
    А десь можна знайти текст інших його книжок?

    p.s. На фото обкладинка перевидання, видання 1915 року має тверду чорну обкладинку 🙂

    • Дмитро Бабюк сказав:

      Тверда чорна обкладинка була майже на всіх виданнях того періоду, так що різноманітністю книжки похвалитися не можуть 🙂 Наприклад, в мережі можна знайти книгу про кустарні промисли в доволі непоганій якості. А от “Kamieniec-Podolski. Szkic historyczny”, на жаль, поки не зустрічав в повному обсязі.

      • Artem сказав:

        Перевидання яке в зеленій обкладинці це повна версія книжки 🙂
        Книжку про кустарні промисли вже знайшов, скачав і якраз читаю 🙂

  3. Валерій сказав:

    Олександр Прусевич був також доволі відомии у місті політичним та громадським діячем. У 1917-1918 р. був членом міської думи і входив до соціалістичної фракції, але чомусь ця сторона його діяльності зовсім не висвітлюється у наукових дослідженнях.