Загадкова деталь

Додано 07.07.2013

Загадкова деталь. Фото Дмитра Бабюка. 2013

Вчора, прогулюючись Старим містом, помітив одну цікаву деталь. Шматок кам’яного кронштейну, вмонтований в стіну, як зараз дуже модно робити у новобудовах, для того, щоб від них хоч якоюсь історією віяло. Але я не про це. Деталь ця знаходиться неподалік від недобудованого костьолу св. Катерини, по вул. Кузнечній, 6  і , очевидно, належала якомусь будинку неподалік.

Але всі будинки на цій території мають дуже скромну архітектуру, а тут така «помпезність», яка властива адміністративним будинкам. Зовні, ця деталь здається дуже старою, але елементи стилю «модерн» видають її відносно молодий вік. І все ж таки, звідки вона? Уявно перебравши в пам’яті будинки зі схожою архітектурою, мені одразу припав до уваги один – і я одразу попрямував до нього, щоб пересвідчитись у своїх здогадках.

Дійшовши до цього будинку, я одразу помітив, що не помилився. Ось і власник тієї деталі, зустрічайте, – колишній готель «Бель-В’ю», по вул. Троїцька, 2.

бувший готель "Бель-В'ю". Фото Дмитра Бабюка. 2013

Короткий погляд на будівлю – і ось те місце, де колись ця деталька кріпилась.

бувший готель "Бель-В'ю". Фото Дмитра Бабюка. 2013

Роздивимось трішки ближче:

місце, де колись була згадана вище "загадкова деталь". Фото Дмитра Бабюка. 2013

Помилки бути не може: ці ж самі елементи декору й оздоблення – той же стиль «Модерн».

деталь оздоблення будинку по вул. Троїцькій 2. Фото Дмитра Бабюка. 2013

Історична довідка про будинок доволі скромна. Ні імені архітектора, ні імені власника. Лише є дані про те, що будинок побудований у середині ХІХ століття. Основна інформація за будинок йде про розташування в ньому штабу 10-го гвардійського Уральського добровольчого танкового корпусу в часи Другої Світової війни.

Одразу ж навело на думку, що цей кронштейн і був відбитий від будинку у 1941-1944-х роках. Але проаналізувавши фотографії з подивом помітив, що в 2004 році кронштейн залишався на своєму місці.

травень 2004 року

Зникає він трохи згодом, одночасно з проведенням земляних робіт біля будинку. Ось так і буває, що історичні пам’ятки часто страждають саме в той момент, коли поруч з’являється груба рука будівельника.

фото з сайту: tovtry.forest.ru

Замість того, щоб встановити кронштейн на місце, його відтягнули аж на 340 метрів, подалі від очей людських, зняли шар білого вапна, залишки якого й досі можна побачити і вмурували у огорожу. Пошкоджене місце будинку просто забілили. Натомість, сама природа допомагає будівлі і на місці втраченої деталі звили гніздо ластівки, яке підтримує балкон і не дає йому впасти.

ластівчине гніздо. Фото Дмитра Бабюка. 2013

Їхнє гніздо досить вдало контрастує з іншими елементами будівлі.

Все ніби й нічого, але років через 100, коли від деяких сучасних будинків, можливо, не залишиться навіть й сліду, археологи, відкопавши той самий шматок,  будуть так само думати, звідки він і де розташовувався?

Ось такою пізнавальною для мене самого стала звичайна прогулянка Старим містом.

Дмитро Бабюк

адміністратор сайту

Коментарі

11 коментарів до “Загадкова деталь”

  1. Filin сказав:

    Отличное расследование )

  2. Роман сказав:

    Ця деталь просто впала, і так гепнула… що аж люди повибігали з магазину, що поруч. Пізніше повісили напис навколо: “Аварійно небезпечна зона”.

    • Дмитро Бабюк сказав:

      Дивлячись на те, яка вона масивна – шуму від неї і мало бути багато.

  3. Дмитро Бельзецький сказав:

    Якщо я не помиляюсь, в “Подолянині” Олег Будзей нещодавно згадував про колишній готель «Бель-В’ю».

    • Дмитро Бабюк сказав:

      Пане Дмитро, тут вже нічого не можу сказати, так як того випуску “Подолянина” не бачив…

  4. Тетяна Майгур сказав:

    Дмитро ти молодець. Розвідник ти добрий, але:
    1. оздоблення не у стилі “модерн”;
    2. в середині ХІХ навіть у Європі “модерну” ще не було.

    • Дмитро Бабюк сказав:

      Пані Тетяно! Приємно, що Ви вдумливо читаєте статті, але:
      1. На теренах Російської імперії нові стилі приходили не одразу у своєму яскравому вираженні. Вони становилися поступово, з додаванням “народних мотивів”. Згоден, що дане оздоблення не у чистому модерні (тут трохи намішано), але окремі елементи (які не видно на фото) мають чіткі риси цього стилю. До речі помилково дехто вважає(про що є підтвердження у численних статтях), що єдина споруда у стилі модерн в нашому місті – це теперішній Палац піонерів (ЦДТ).
      2. Повністю згоден, що у ХІХ столітті навіть Європа не знала цього стилю. Але і наш будинок не став одразу таким, який є сьогодні. Він постав спочатку як одноповерхова споруда без елементів декору(про що є фото докази). Другий поверх з”явився вже тільки після побудови Новопланівського мосту, коли цей куточок міста почав “оживати”. Період оздоблення будинку якраз співпадає з часом вже існування стилю.

  5. Тетяна Майгур сказав:

    Привіт Дмитре!
    Хочу з тобою погодитись у тому, що “єдина споруда у стилі модерн в нашому місті – це теперішній Палац піонерів (ЦДТ)”. Дослідники зовсім не помиляються – бо архітектура “модерну” – це синтетичний стиль в якому усі мистецькі засоби у синтезі. І найкраще цей “синтез” проявив себе у ЦДТ.
    На зламі ХІХ-ХХ століть, на короткий час приходить так званний стиль “модерн”, на західноукраїнських землях більше відомий під назвою віденського сецесії.
    В своій праці “Генеза архітектурної творчості” В. Овсійчук розрізняє три різновиди нового стилю: чистий модерн, стилізаторський, раціональний, в якому були закладені риси майбутньої архітектури – стиль функціонального конструктивізму. Прояви чистого модерну набули поширення переважно у середовищі заможних власників житлових та прибуткових споруд.
    Безумовно, в архітектурі міста існують і споруди, в яких проявилась уся система творчого осмислення модерну, так і будівлі, в яких наявні лише окремі елементи з доволі стандартного набору зовнішніх рис нового стилю.
    Одним із найвиразніших утілень “чистого модерну” архітектурної спадщини Кам’янця-Подільського є пам’ятка початку ХХ століття – садиба Дембіцького (ЦДТ).
    Стилізаторський стиль з проявами “українського національного модерну”, також має місце в архітектурі Кам’янця-Подільського. Такі риси можна побачити у спорудах різного призначення. Наприклад, Віспоприщеплювальний інститут (1911), що по вулиці Т. Шевченка 35.
    А загалом, архітектура нашого міста др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст. має у більшій мірі впливи історичних стилів так званої “еклектики” .
    А що стосується даної деталі – то симетричні мотиви акантового листя і волюти в модерні не використовували, і особливо в “національному “.