Задорожнюк А. Іоанно-Предтеченська церква

Додано 28.09.2012

Задорожнюк А. Іоанно-Предтеченська церква / А. Задорожнюк // Прапор Жовтня. - 1990. - 8 червня.

Задорожнюк А. Іоанно-Предтеченська церква / А. Задорожнюк // Прапор Жовтня. – 1990. – 8 червня.

За будинком духовної семінарії, в якому зараз розміщується картинна галерея, знаходиться фундамент давньої споруди. Це – залишки Іоанно-Предтеченської церкви, яка в архітектурному плані була надзвичайно подібна до Троїцької. Щоб уявити собі ці дві найдавніші церкви Кам’янця, варто звернутись до і існуючої Петро-Павлівської церкви. Вона збереглась, мабуть, завдяки тому, що знаходиться в тихому куточку Старого міста і тому мало примітна. А дві розділили страшну долю…

Найдавнішу звістку про Іоанно-Предтеченську церкву подає в 1593 р. купепь Коробейников. У візиті (описі) XVIII ст. є згадка, що засновниками її були пани Ластовецькі. Ластовецькі або Ластовські належали до давнього подільського православного роду, який був у близькому родстві з Володиєвськими і Грабовецькими. В XVI-XVII ст. ці подільські дворянські роди перейшли в католицизм, деякі прийняли унію.

У роки турецького панування Предтеченську церкву перетворили в мечеть великого візира. Після виходу турок з Кам’янця вона передана уніатам і знаходилась в них до 1795 року. Слід підкреслити, що майже сто років (з 1781 по 1878 pp.) Іоанно-Предтеченська церква була кафедральною.

Особливістю церкви були портрети осіб царського роду, писані на деяких іконах в іконостасі і на стінах храму. При Іоанно-Предтеченській церкві в кінці XIX – на початку XX ст. діяло братство, яке утримувало притулок на 40 дітей. Притулок був з церковно-приходською школою і ремісничими класами. Братство мало також іконну та книжкову лавки.

У плані Предтеченська церква триконхова: вівтарна, східна частина має апсиду, а по боках, з півдня і Півночі – конхи; західна частина (бабинець) – квадратна, відділена від середньої аркою: на тому квадраті стоїть дзвіниця. Зовні церква має два контрфорси – з півдня і півночі проти арки. В одному контрфорсi зроблено східці на дзвіницю, яка має вигляд чотирикутної башти з бійницями.
Такою була церква до 1932 p., коли, посилаючись на аварійне становище споруди та небезпечний нахил дзвіниці, місцеві власті вирішили розібрати її.

Ще донедавна про точне місцезнаходження храму можна було лише здогадуватись. У середині 80-х років, завдяки зусиллям працівників міського державного історико-архітектурного заповідника та спеціалістів. Інституту “Укрпроектреставрація” були проведені роботи по консервації фундаментів церкви. В результаті цього заповідник отримав ще один експозиційний об’єкт, а місто – пам’ятник храму – жертви сталінської доби.

 

Коментарі