Як Христос проходив вулицями нашого міста

Додано 25.03.2013

У Вербну неділю. Фото Ольги Комарової (2013)

Уже стало доброю традицією, щоб  католики нашого міста  на Пальмову неділю слідували в Марші за Ісусом. Це не черговий  парад чи демонстрація, нам зразок 9 травня,  а свідчення багатьох християн про свою віру в Христа, який неперестанно діє у своїй Церкві. Так само, як дві тисячі років тому мешканці Єрусалиму вітали Ісуса вигуками «Осанна, Сину Давидів», так і у минулу неділю 24 березня  кам’янецькі християни прославляли Бога, але вже, щоб потім не відрекнутися від Нього і видати на розп’яття, а переживати разом з Ним його Страждання протягом цього  Страсного Тижня.  Та нічого в цю неділю не відбулося, якби не зусилля та праця в поті чола, поєднана з палкою молитвою, вірних парафії Найсвятішого Серця Ісуса, якою опікуються священики зі згромадження христусовців разом з настоятелем о. Юрієм Молевським.

Починаючи від Нігинського шосе, а потім проспектом Грушевського та вулицею Коріатовичів, Ісус на коні  разом з тринадцятьма своїми апостолами ( адже з нами був наш місцевий апостол і пастир дієцезії, отець-єпископ Леон Дубравський) пройшли вулицями нашого міста, звіщаючи Добру Новину всім прохожим.

В Святому Письмі говориться, що Ісус побачивши Єрусалим гірко заплакав над його гріхами. І так само, побачивши Старе місто, вірні занесли свої молитви до Бога, щоб пробачив усі гріхи кам’янчанам та навернув їх до себе.

Ісус зі своїм почтом під бій дзвонів Кафедрального Храму проїхав вулицями Старого міста до Тріумфальної брами, де було зачитано уривок з Євангелії про в’їзд у Єрусалим.

Вже вкотре наш єпископ не втримався, щоб не в’їхати на коні на територію Катедри. Мені просто залишається позаздрити енергійності та життєрадісності нашого єпископа, котрий у доброму значення цього слова не лише не перестає нас дивувати, але й своїм прикладом змушує не пасти задніх, перш за все у духовному та молитовному житті.

Дійство завершилося Св. Месою, під час якої справді Ісус в’їхав під виглядом Причастя у наші серця.

Цими подіями ми ще раз доводимо, що віра це щось особисте та приховане, а наш найдорогоцінніший скарб, якими хочемо поділитися з іншими, адже й самі отримали його задарма.

Олександр Бучковський,

редактор рубрики “Релігійне життя”

Фото Ольги Комарової

 

Коментарі