Етюд другий. Не мій, але все ж…

| 20.11.2012

Буквально вчора я зі своєю подругою Галиною подорожувала через Новопланівський міст. Швидкісні автіки розсікали своїм рухом легкий туман і моросіння вкрай якогось мізерного дощу. Буденний листопадовий день. Над каньйоном сіріють хмарини. Майже безлисті гілки розпрощалися зі своїм останнім золотом, віддавши його на поталу спритному  вітриську. Десь глибше удалину на скелі тяжіє  похмура Гончарна вежа.