Етюд третій. Малюнок ніби завершений, але душа бажає продовження…

| 26.11.2012

Вчорашній день видався мені дещо теплішим. Навіть сірі похмурі скелі замиготіли теплими відтінками. Тілько-но я спустилась Старопоштовим узвозом, одразу ж намірилась залізти внутрішніми розбитими сходами на верхній ярус барбакану Польської брами. Як раптом зателефонував мій друг. Помітив мене, ще будучи зверху на сходах з Польських фільварок. Ми домовлялися про зустріч біля споруди.

Етюд другий. Не мій, але все ж…

| 20.11.2012

Буквально вчора я зі своєю подругою Галиною подорожувала через Новопланівський міст. Швидкісні автіки розсікали своїм рухом легкий туман і моросіння вкрай якогось мізерного дощу. Буденний листопадовий день. Над каньйоном сіріють хмарини. Майже безлисті гілки розпрощалися зі своїм останнім золотом, віддавши його на поталу спритному  вітриську. Десь глибше удалину на скелі тяжіє  похмура Гончарна вежа.

Етюд перший. Польська брама

| 18.11.2012

Я так давно не малювала… Ні, я таки малювала вдома, при світлі настільної лампи, у ноутбуці, але все це якось, на мій погляд, було фіктивно і не по-справжньому. Я не була на етюдах приблизно три роки. Чесно кажучи така вагома пауза вилилася у справжню асфіксію для моєї натхненної душі. Коли художник перестає ходити на етюди, […]