Сучасні графіті Старої фортеці

Додано 14.11.2013

З давніх-давен у різних народів завжди було в моді наносити різноманітні написи. Згадати хоча б перші згадки у вигляді малюнків на стінах печер. Зміст за довгий час історії також був різноманітний: вірування, ритуали, обереги, пам’ятні дати й події, застереження тощо. Не бідне на такі написи й наше Старе місто. Власне пам’ятним табличкам можна присвятити окреме дослідження, а поки що ми зупинимося на Старій фортеці, де теж таких написів вдосталь. 

Як ви вже здогадались, мова піде про сучасні написи, залишені мешканцями і туристами на стінах пам’ятки архітектури. Звичайно, довгий час я на це не звертав увагу – надто звичним стало подібне в нашому суспільстві. Інколи згадуючи свою поїздку в Краків, постійно порівнюю отримані там враження і спогади з нашим містом: що добре, а що ні. Вже не перший рік це місто для мене являється взірцем того, до чого має прагнути наш Кам’янець. Але є одна деталь, яка постійно псує навіть найгарніше враження про місто (та й інші українські міста в цілому) – це звичайне людське свинство. Кожному потрібно щось надряпати або написати на стінах. Кожний вважає це чи не головною метою візиту до фортеці – залишити про себе згадку у вигляді потворного напису, який, чесно кажучи, буде красуватись не один рік і навіть не десятиліття. Ось ми і підійшли до іншої проблеми – з написами абсолютно ніхто не бореться. Якщо задуматись, чому саме так, то мимоволі в мене напрошується відповідь, що не можна серйозно ставитись до пам’ятки, коли в одній руці пиво, в іншій – “сємки”. Не так давно, по білоруському телебаченню був репортаж про відбудову частково втраченої фортеці, де директор заповідника наголосив на тому, що там не буде жодних атракціонів і “генделиків”, щоб у туристів і місцевих мешканців було повне усвідомлення того, що тут впродовж історії гинули люди. Погодьтеся, що після такого вже рука не підніметься втоптувати пам’ять про полеглих там захисників в багно написом, типу “Тут був Вася” тощо.

Показовий приклад можна навести у випадку з європейською Іспанією, де туристка зіпсувала палац Альгамбра. Як зазначає джерело: “…18-річна мандрівниця із Швейцарії була арештована в Гранаді після того, як на стіні палацу вона надряпала сердечка. Проігнорувавши попередження про те, що палац є пам’яткою XIV століття, туристка вперто продовжувала займатися своєю «гравюрою», поки на стіні культурного надбання людства не з’явились два сердечка з ініціалами. Дівчина була арештована і звинувачена у вчиненні злочину проти національної культурної спадщини. Вандалка провела ніч у в’язниці, а вже на наступний ранок постала перед судом. Суду Гранади потрібно вирішити, або туристка обійдеться штрафом, або все ж їй доведеться відбувати покарання у в’язниці…” Представниця Ради Альгамбри вказує, що “вони не можуть дозволити , щоб кожен бажаючий дряпав на пам’ятках старовини все, що заманеться. Це все одно, що пошкодити одне з полотен у музеї Прадо».

Тепер повернемося до Кам’янецької фортеці і подивимося на цю проблему “зсередини”. Наведені нижче фото зроблені в одній тільки башті – Новій Східній:

Деякі фото хочеться виставити окремо, так як вони найцікавіші:

Напевно, найстаріше графіті. На камені висічено "1904 г."

Ще один камінь з пам'ятною датою про очистку колодязя 15 червня 1904 року (справа).

Тепер глянемо на цей камінь ближче:

На лівому камені видряпано "1972" і багато чого іншого.

Тут пам'ятну дату намагались переправити з 1904-го у 2011 рік.

Але все ж таки є світло в кінці тунелю! Вдалося знайти єдиний камінь, на якому потворні написи намагалися затерти:

Справа видно деякі намагання щось затерти.

Далі давайте зазирнемо у башту Лянцкоронську. Одразу, що кинулось в очі при вході – це безліч видряпаних написів по автентичній штукатурці:

написів так багато, що вже нічого не можна розібрати.

Прямуємо на другий ярус. Там нас чекає така картина:

сучасна "народна" творчість...

Що ж, далі єдиний шлях тільки по внутрішньостінному ходу до башти Рожанки. Може там ситуація краща? При вході я одразу розвернувся і подивився на білокам’яний портал, через який тільки що пройшов.

"гобліни" не шукають легких шляхів

Відійшовши трішки назад, я зрозумів, що це ще не все…

Перше місце в номінації: "Куточок культури"

Вже здогадуючись, що нас чекає далі, прямуємо на верхній ярус:

Серія робіт на тему: "Хто має маркер?"

Тут написи помітно скромніші.

Але, як виявилось, я не один, хто звернув увагу на ці речі. Вдалось знайти в мережі фото одного з туристів :

Фото з сайту: turbina.ru

Можливо, хтось скаже: “Та більшість написів на дереві, які можна легко затерти”, або “Дерев’яні балки сучасні і не являються історичною цінністю” тощо. Для прикладу наведу знову Краків, а саме Королівський замок на Вавелі (навожу приклади з того, що бачив на власні очі). Там є королівська Дзвіниця, де повністю все всередині зроблено з дерев’яних опор і перекриттів. На протязі всього шляху я не пам’ятаю жодного напису чи дряпанини на дереві:

Гарна картинка, але то Польща. В нас би навіть дзвони були б пописані, ато й подряпані.

Але повернімося до Кам’янця. Може зовні башт ситуація краща? Давайте подивимось на цю ж башту. Швидкий огляд не виявив нічого серйозного, але… стоп, а це що? Поруч з баштою, над внутрішньостінним ходом є ізольована кімната (зараз вхід у неї перекриває дерев’яний зелений паркан).

Місце розміщення кімнати

Особлива прикмета – красиве білокам’яне обрамлення вікна.

Урочисте оформлення у оборонній споруді

Тільки з використанням фототехніки вдалось побачити наступне:

Напис над вікном (натисніть для збільшення)

Тобто, якась Даша, ризикуючи власним здоров’ям (висота там немаленька), вилізла з вікна, щоб на зовнішньому його боці надряпати своє ім’я і затерти всі інші? Вчинок вартий пам’ятника найбезглуздішому вчинку. Це ж на які подвиги треба піти, щоб твій напис був найекстремальніший? Дійсно, написів так багато, що вже ввійшло в моду шукати таке місце, де ще ніхто нічого не писав. Сьогодні ж модно виділятися! І якщо розумом це зробити не можна, залишається тільки нівечити історичний об’єкт…

Далі під час легкого огляду я виявив ще цікавий напис (якщо можна його таким назвати) на башті Тенчинській, на білокам’яному поясі верхнього ярусу.

Місце, де влаштувався напис

Враховуючи недоступність для для людей (занадто високо від вікна) і позбавлення звичного сенсу (ім’я, дата або місто), можна зробити припущення, що напис з’явився у процесі реконструкції башти.

Той самий напис, але вже ближче.

Звичайно, тему написів можна буде продовжити і навіть згодом хтось по цьому може написати наукову роботу. Це ж яка новизна дослідження! Впевнений, що про це ще наукових робіт не писали. А якщо взяти до уваги, що фортецю охороняють – то уявіть собі, яка ситуація у всіх інших пам’ятках, яку охороняє хіба що табличка, та й та подекуди відсутня…

Наостанок хочеться закінчити статтю не якоюсь мудрістю, а написом з башти Ласької, якому вже не один десяток років:

VERUS. AMICUS EST RARIOR FENICE

В перекладі він звучить так: “Справжній друг – це велика рідкість”. Прикро, що фортеця якраз такого друга не має, ні з боку простого люду, ні з боку тих, хто за нею має доглядати. Звісно, сподіваємось на краще, а поки маємо те, що маємо…

Напис на башті Лаській (натисніть для збільшення)

Дмитро Бабюк

адміністратор сайту

Коментарі

9 коментарів до “Сучасні графіті Старої фортеці”

  1. Дмитро Бабюк сказав:

    Звісно, перелік написів далеко не повний. Тут перелічені тільки ті, що мені одразу кинулись в очі.

  2. Filin сказав:

    Да потому что заповеднику крепость по барабану. Она для них не друг, а источник дохода, раб, о здоровье и благополучии которого можно не беспокоится, лишь бы работу свою объект выполнял.

    Вот даже стало интересно, есть ли где-то в местах склопления туристов в крепости табличка/надпись, предупреждающая о штрафах за акты вандализма? И вообще предусмотрены ли такие штрафы или можно царапать старинные стены, не боясь наказания?

    • Дмитро Бабюк сказав:

      жодного разу не помічав ніяких застережень. В білеті є тільки ціна і малюнок фортеці. По табличкам – жодної з відповідними написами. Так що, виходить, що дряпати “гравюри”, принаймні, ніхто не забороняє.

  3. starenkie сказав:

    Справа не в заповіднику, а в ментальному свинстві населення. Деяким “індивідам” табличку хоч на лобі цвяхами прибий, а воно все рівно десь нас…ре… Тут питання культурного рівня розвитку населення, яке поводить себе як окупанти на чужій землі. Для європейців не треба ніяких табличок і застережень, вони і так знають, що можна робити, а що ні. В нас же тільки підсрачник дає зрозуміти, що це робити не можна.

    • Дмитро Бабюк сказав:

      Заповідник не можна залишати в стороні. Він має слідкувати за станом об’єктів, прибирати написи і в разі чого бути тим самим, як Ви сказали, “підсрачником”, щоб відбити бажання у інших шкодити. Погоджуюсь з Filin’ом, що це заповіднику, можливо, і “по барабану”, адже написи вже багато років красуються на стінах і переважно поповнюються. Існує проста істина: якщо стіни будуть чистими – то мало в кого підніметься рука щось там писати. Якщо ж ця стінка вже буде загажена – то процент подальшого вандалізму тільки збільшується. Філософія більшості: “чого іншим можна, а мені ні?”. Так що ця проблема напряму стосується заповідника і простого населення з туристами. Як я наводив вище у публікації, в європейських країнах за пошкодження пам’ятки або штраф, або позбавлення волі. Жорстко, але надійно.

  4. starenkie сказав:

    До речі, бачив дещо інший варіант перекладу напису з Ласької – “Справжнього друга зустрінеш рідше, ніж фенікса”

    • Дмитро Бабюк сказав:

      Я, звісно, не знавець з латини, але в цьому варіанті забагато слів. У латинському 5 слів, а у перекладі 6. Провів дослідження зі всезнаючим “Гуглом”. Ось, що він переклав: VERUS – справжній, AMICUS – друг, EST – це, RARIOR – рідкість, FENICE-? Останнє слово неясне, але з феніксом співзвучне. Окремо слово “Фенікс” мені переклало, як “Рhoenicis”. Треба буде пошукати людину, яка знає латину. В будь-якому випадку сенс як в першому, так і в другому варіанті однаковий 🙂

  5. starenkie сказав:

    Погоджуюсь, що музей-заповідник, як безпосередній користувач пам’ятки, несе за неї відповідальність і ніхто його від цього не звільняв. Кошти, які збираються за вхід у переважній більшості, і це буде логічно, повинні йти на утримання і нормальне облаштування фортеці. З цим я ніяк не сперечаюся. Просто хотілося наголосити на тому, що це не тільки проблема діяльності/бездіяльності адміністрації фортеці, а свинського ставлення відвідувачів. До речі українське законодавство, а зокрема Закон України “Про охорону пам’яток” 2000 року теж досить жорстко визначає покарання за псування/руйнування пам’яток, але поправки 2012 року його сильно ослабили і багато в чому звели до простої декларації. До того ж це усе на папері, а в реальності маємо ситуацію значно гіршу. Але в будь-якому випадку не треба кивати на недолуге законодавство чи заповідник, якщо б кожен усвідомлював цінність історико-культурної спадщини (якщо вже приїхали подивитися на неї), то нічого б цього не було. Стосовно перекладу, то не сперечаюся, Дмитре. Я просто сказав, що читав ще й такий варіант)))

    • Дмитро Бабюк сказав:

      Я не маю за мету виставляти заповідник винуватцем. Я наголошую на тому, що є така проблема і її треба вирішувати. Ми ж в Європу хочемо! А для цього, насамперед, треба підняти хоча б свій культурний рівень. Чому я приводжу в приклад Польщу? Не тільки через те, що там був, а через те, що це держава-сусід з величезною різницею від нас. Про їх рівень культури можна здогадатись хоча б під час простого спілкування. Я вже мовчу про їх рівень патріотизму, мовчу, що вони досі Кам’янець називають своїм містом. Словом, вони вміють це цінувати і насолоджуватися. Є й куди нам тягнутися до цього))