Сіцинський Є. Стародруки Кам’янецького Історико-Археологичного музею

Додано 09.08.2012

Бібліологичні вісти. – К.,1924. - Ч.13. – Січень-березень.

Сіцинський Є. Стародруки Кам’янецького Історико-Археологичного музею / Є. Сіцинський // Бібліологичні вісти. – К.,1924. – Ч.13. – Січень-березень. – С.170-171.

В Кам’янецькім Історико-Археологичнім Музею є значна збірка стародруків: тут мається до 800 книг з певними датами і, крім того до 200 книг без вихідних карток, дати яких не визначено; таким чином всіх стародруків у музею є до 1000.

Більшість тих книг – русько-українські видання. Що до часу видання книги розподіляються так: видань ХVI ст. 5 (між ними Євангеліє Віленське 1600 р., дві грецькі книги, видані у Венеції, й дві латинські, вид. у Ляйпцігу й Антверпені); видань ХVIІ ст. 56 назв у 139 примірниках; між ними найбільше Львівських (25 назв), Київських (12) і Московських (9). Між виданнями ХVIІІ ст. найбільше Почаївських (37 назв), Львівських (24), Київських (21), Московських (16) і Чернігівських (11). Деяких видань є по кілька примірників; навіть є такі видання, що їх єсть 20-25 примірників. Власне в музейній збірці стародруків 255 назв.

Ця музейна збірка стародруків веде свій початок з 1873 р. Тоді де-що зі стародруків і рукописів було зібрано бувшим у Кам’янці Історико-Статистичним Комітетом і тоді ж учитель Кам’янецької гімназії Т. Біленький склав був «опис» книг; надрукований цей «опис» в 1-му вип. «Трудовъ Комитета для историко-статистическаго описанія Подольской епархіи» (Кам’янець-Подільський, 1876 р., ст. 71-90). В той «Опис» Біленького занесена 421 книга при 102 назвах. Але з тієї збірки потім мало що зосталося: через те, що тоді не було ще ніякого музею в Кам’янці, то оті стародруки переховувались у будинку духовної семінарії десь у підвалі без належного догляду і скоро більша частина книг зникла; коли кинулися ті, що збірали, то тільки рештку книг, що зосталися, перенесли до бібліотеки семінарії, а звідти через літ 10-15 ті книги перенесено до заснованого в 1890 р. музею. Оця збірка стародруків потім збільшувалась у музею книгами, що зібрались по Поділлю.

Новий опис стародруків Кам’янецького музею було складено і надруковано в 1904 р., де не тільки описано всі примірники, але й внесено всі записи, які попадаються в книгах. («Музей Подольскаго Церковнаго Историко-Археологическаго Общества. І, Опись старопечатныхъ книгъ. Составилъ Е. Сђцинскій» Каменец-Под. 1904, – «Приложеніе къ Х-му выпуску Трудовъ Подольскаго Цер. Историко-Археологического Общества»).

Між іншими в «Опису» Біленького зазначено одну книгу, яку бібліографи вважали за невідому в слов’яно-руській бібліографії – це Тріодъ постная Львывського видання 1617 р., і Катаєв у своїй праці з бібліографії («Описаніе славяно-русскихъ книгъ, напечатанныхъ Кирилловскими буквами съ 1491 по1652 г., СПБ.,1883 г.») заніс цю книгу у своє «описаніе» під №231: зазначив, що це видання, невідоме бібліографам, знаходиться в Кам’янці-Подільскім, в Комітеті «для историко-статистическаго описанія Подольской епархіи». Оцієї книги не передано до музею; вона, очевидно, пропала в будинку д. семінарії. Але, певно, такого видання 1617 р. і не було зовсім. Це можна сказати на підставі от чого: вже пізніше поступив до Кам’янецького музею один примірник Тріоді постої Львівського видання 1717 р. і цей примірник пояснює, що значення Біленького й Каратаєва відносно Тріоді постої 1617 р. були помилкові. На цім примірникові Тріоді постої на вихідній картці зазначено, що книга надрукована ҂аӿѯі року від Р.Х., але тут же оцей рік показано від С.С. так: ҂ѯсҟє, від себ-то 7225, а це власне є рік 1717 від Р.Х. В Кам’янецькому музею є 22 примірники Тріоді постої Львівського видання 1717 р.; всі ці примірники у всьому схожі з тим примірником, що має хибно надруковану дату 1617 р. від Р.Х., але у всіх тих примірниках, крім одного, хронологічні дати друку по тій і другій лічбі надруковано правильно. Таким способом з’ясовується, що на деяких примірниках Львівської Тріоді постої 1717 р. була надрукована помилка в хронологічній даті як лічити від Р.Х., і певно такий приміник був у Біленького, а з цього й пішла помилка у Каратаєва.

З показаних вище відомостей про стародруки Кам’янецького музею можна бачити, що тут є багато деяких видань по кілька примірників, навіть по 20-25. Думаю, що музей міг би мінятися стародруками з іншими музеями та книгозбірнями і за свої дублети одержати від них ті книги, що їх нема в Кам’янецькім музею. Правда, що на стародруках, звичайно, є ріжні написи, які мають значіння для місцевої історії, але є і такі примірники, що або не мають ніяких написів, або мають незначні, неважливі; і такі книжки можна б без ущербку для Кам’янецького Музею передати до інших книгозбірень в обмін на потрібні музею книги.

Коментарі