Серія «Видатні особистості України». «Євген Петрушевич»

Додано 30.09.2012

 

Банкноти і монети України. – 2008. – Вип.13.

Серія «Видатні особистості України». «Євген Петрушевич» // Банкноти і монети України. – 2008. – Вип.13. – С.12-13.

Ювілейна монета, присвячена українському правникові, діячу українського національно-визвольного руху в Галичині, одному з організаторів Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), голові її парламенту – Української Національної Ради – Євгену Петрушевичу (1863–1940).

 

Монету введено в обіг 23 травня 2008 року.

На аверсі в центрі зображено малий Державний герб України, під ним – рік карбування монети – 2008, по колу розміщено написи: НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ (угорі), ДВІ ГРИВНІ (унизу) та логотип Монетного двору Національного банку України.

На реверсі зображено портрет Євгена Петрушевича, праворуч від якого – роки життя 1863 / 1940, ліворуч – Галицький лев та унизу півколом напис – ЄВГЕН ПЕТРУШЕВИЧ.

 

Художники – Володимир Дем’яненко (аверс), Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук (реверс).

Скульптори – Володимир Дем’яненко, Володимир Атаманчук.

 

Номінал Метал Маса монети,

г

Діаметр,

мм

Категорія якості карбування Гурт Тираж, шт.
2 гривні Нейзильбер 12,8 31 Спеціальний

анциркулейтед

Рифлений 35 000

 

Коментар художника

ОСОБЛИВОСТІ ДИЗАЙНУ МОНЕТИ “ЄВГЕН ПЕТРУШЕВИЧ”

Співавтор дизайну монети Володимир Таран:

– На реверсі монети ліворуч від портрета Євгена Петрушевича розміщено “галицького лева”. Він був центральним елементом герба Західно-Української Народної Республіки, яку свого часу очолював Євген Петрушевич. Чомусь вважається, що лев – символ Галичини. Упродовж століть центральним елементом герба Галичини була галка. Золотий лев на тлі синього поля – суто львівська емблема, відома ще з пізнього середньовіччя. Стародавні хроніки зафіксували, що під час Грюнвальдської битви (1410 р.) львівське ополчення, яке воювало в складі об’єднаних польсько-литовських сил, піднімало прапори із зображенням лева, який вибирається на скелю. Нині “галицький лев”, тотожний центральному елементу герба Західно-Української Народної Республіки, є офіційним гербом Львівської області.

 

Євген Петрушевич

Євген Петрушевич. РЯДКИ З БІОГРАФІЇ

Євген Омелянович Петрушевич народився 3 червня 1863 р. у м. Буськ, нині Львівської області, в сім’ї греко-католицького священика. Батько був знавцем української історії й літератури, людиною широкого духовного кругозору, глибокої національної свідомості. Відповідно виховав своїх трьох синів. Після закінчення Академічної гімназії Євген відвідував студії правничого факультету Львівського університету. Вже в студентські роки став одним із лідерів молодіжного руху, очолював “Академічне братство”. Після отримання ступеня доктора права відкрив у м. Сокаль (нині Львівської обл.) адвокатську канцелярію. Виявив себе талановитим організатором суспільно-політичного й культурно-освітнього життя у віддаленому від галицької столиці повіті. Був головою повітової “Просвіти”. Закладав мережу її осередків у регіоні, заснував повітову ощадну касу, очолював боротьбу проти москвофільства, яке мало досить сильні позиції на Сокальщині. Як адвокат здобув прихильність широкого загалу населення професійним захистом від свавілля властей. Із утворенням 1899 р. Української національно-демократичної партії став її активним членом. У 1907–1918 рр. Євген Петрушевич – посол австрійського парламенту, заступник голови Українськоїпарламентарної репрезентації.

Поштова марка “Євген Петрушевич”

З 1910 р. – депутат галицького сейму, брав активну участь у боротьбі за реформу виборчого закону. Під час Першої світової війни (1914–1918 рр.) – член Головної Української Ради та Загальної Української Ради. В 1917–1918 рр. – голова Української парламентарної репрезентації в австрійському парламенті. 19 жовтня 1918 р. як президент Української Національної Ради проголосив створення на українських землях Австро-Угорщини Української держави. 4 січня 1919 р. обраний у Станіславі (нині Івано-Франківськ) Президентом Західно-Української Національної Ради (фактично – президентом ЗУНР). Після проголошення 22 січня 1919 р. Акта Злуки ЗУНР і УНР став членом Директорії УНР. 9 червня 1919 р. Українська Національна Рада, зважаючи на критичний стан української державності, призначила Є.Петрушевича Диктатором західних областей УНР-ЗУНР. Директорія УНР не визнала чинності цього акта і вивела Петрушевича зі свого складу.

Січові стрільці

15 листопада 1919 року Петрушевич покинув Кам’янець-Подільський, осідок українського уряду, і виїхав через Румунію до Відня. Після укладення 21 квітня 1920 р. договору між УНР і Польщею, згідно з яким українська сторона офіційно визнала анексію Польщею Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини, Петрушевич визнав цей акт юридично неспроможним й очолив дипломатичну боротьбу за самовизначення Галичини на міжнародній арені. В серпні 1920 р. сформував екзильний уряд Диктатора, який ставив собі за мету домагатися відновлення незалежності ЗУНР дипломатичними засобами.

Розпорядок дня президента ЗУНР

Уряд Петрушевича припинив свою діяльність 15 березня 1923 р. після рішення Ради Послів про передачу Галичини до складу Польщі. До кінця свого життя Євген Петрушевич перебував у еміграції в Берліні. У 1920-х роках перейшов на позиції “радянофільства”; порвав з радянофільською орієнтацією після краху політики “українізації” в УСРР. Помер у Берліні. Був похований на берлінському цвинтарі римо-католицької катедри св. Ядвіги представниками УНО, які згодом встановили на могилі пам’ятник. 1 листопада 2002 р. прах Євгена Петрушевича перепоховано у Львові на Личаківському кладовищі.

Уряд ЗУНР в екзилі під проводом Є.Петрушевича (у першому ряду четвертий ліворуч). 1920 р.

 

 

Коментарі