Прощання з вереснем

Додано 30.09.2012

Вересень. Фото Ольги Комарової (2009)

Вересень
Златом легким, мов попіл,
Градом важким, мов каміння.
Я про тебе згадаю потім,
Коли стане безлистим гілля.

Ти в вікні кришталем пробігаєш,
Та зовсім несолоні сльози.
Добре знаєш, мабуть, уявляєш,
Що милуюсь тобою в дорозі.

Твоє сонце іще не холодне,
Гріє гарно, палаючи жаром.
І думок ще не має жодних,
Що усе це є самообманом.

Вистилаєш мені доріжки
І тріпочеш мені волосся.
І коли я проходжу пішки,
Декоруєшся в небі досі.

Де придбав ти свої гарні шати?
Признавайся, хто є модельєром?
Мені хочеться їх змалювати,
І, можливо, це стане шедевром.

І, можливо, когось це зігріє
У холодні зимові ночі,
Коли вітер морозний віє
І сніжинки засліплюють очі,

Коли золото твоє згасне
І покриється ковдрою з срібла,
Й згасне сонце у небі ясне,
Так захочу в пору осінню.

В ній захочеться розчинитись,
До пейзажу простягну руки,
Щоби в листі твоїм загубитись
І не знати з тобою розлуки.

16.09.2009

Ольга Комарова,

гол. редактор сайту 

Коментарі