Оціни викладача!

Додано 20.09.2013

Ох, я Вам скажу, ці викладачі. Спочатку завантажують твій жорсткий диск тисячами гігабайтів знань, а інформацією ще в декілька десятків разів більше (різницю знають ті, хто на ІІІ курсі ходив на лекції «Цінності європейської цивілізації»), що у деяких студентів «вінчестери» просто не витримують, а гарантійний талон Матінка-Природа при видачі розумового апарату просто не вручила, а потім ще й вимагають це все повторити. Але відверто кажучи, у студентській голові встановлена спеціальна антивірусна програма, яка відразу після першого відтворення навчальної інформації піддає їх невідтворному стиранню. Тим більше, який це професор може читати всі навчальні предмети? То чому ж студентів змушують здавати всі іспити?

Крім того, наші викладачі люблять понаставляти у вільні клітинки графіку відвідування «бубликів» та «н», щоб не шкода було напівпорожній папір у смітник викидати. І до такої міри перевантажують бідний журнал, що коли його відкриваєш, чесне слово, складається враження, що там грають «хрестики-нолики», де замість хрестиків буква «Н», а замість «0»… Почекайте, чому ж замість? Тому закликаю Вас, дорогі викладачі, будьте патріотами. Заради нашої рідної України та її ВИЧЕРПНИХ РЕСУРСІВ, пожалійте чорнила. Нафти в нас багато немає, і навіть о. Зміїний румунські сусіди хочуть забрати собі. Цінуйте українське, бо воно наше.

До речі, у наших професорів чудове почуття гумору, а чому? Бо вони його щодня відточують на студентах. А у наших студентів дуже високий рівень смирення і самокритики, бо хоча і жарти, і сатира спрямовані на них, а вони ще й намагаються сміятися. Одним словом, експлуатують наш студентський трудящий клас на повну. А непокірних, які йдуть проти системи, з усіх сил борються з цією «освітньою Матрицею», відправляють на перевиховання, у заочний відділ. І немає виходу з цієї ситуації, адже самі викладачі мають негласну «професорську недоторканість», а підняти визвольну революцію ще нікому не вдалося. Хоча студенти і мріють уві сні та наяву, що з’явиться колись і в нас на першому курсі власний Герой, Богдан Кам’янецький (адже є Хмельницький, а чим ми гірші від обласного центру, тим більш серце нашої області колись билося колись і у грудях нашого міста?) і наведе порядок на факультеті. І відбудеться трансформація суспільства і знов студентство буде при владі. І буде рай на землі.

Поділюся з Вами секретом: чому студенти ІІІ курсу активно й у повному складі так відвідують лекції Валерія Степановича і уважно його слухають. Вони хочуть бути обізнаними і готовими до боротьби у випадку революційного піднесення. «А чому саме третій курс?» – спитаєте Ви. Дуже просто. Першачків студентство ще не наважується посвятити у свої секретні плани звільнення світу, ІІ курс ніяк не може розібратися з філософським теоріями Віктора Никодимовича. Четвертий і п’ятий – підступні вороги. Спочатку їх на каторгу відправляють у школу, а потім намагаються підкупити оцінкою за кваліфікаційні роботи. А магістранти вже дуже близько підібралися до влади і намагаються еволюціонувати у аспірантів. Їм вже не до встановлення справедливого суспільства та ідеалів рівності, братерства та свободи. Тим більше міграції з пригнобленої більшості в пануючу меншість хоча й бувають нечасто, але все ж таки бувають. І ось тільки чесна людина, порядний студент, активіст руху опору, який відважно бойкотував кожну лекцію, стає по той бік кафедри, вмить забуває про своє походження і коріння та радо приєднується до класу експлуататорів. Молодий викладач не відпустить раніше визначеного часу з лекції, не закриє очі на пропуск, а щоб не з’явитися на пару, це взагалі з роду фантастики. Правда цей світ не без добрих людей – і позитивні випадки трапляються. Але за милосердя та добродушність у нашій країні карають суворо та переслідують викладачів з великим співчутливим серцем. Ось так викорінюють пани професори всю нашу студентську еліту, переманюючи її на свій бік. Одним словом, асиміляція. І про це не тільки мовчить наша наука, але й підтримує цю несправедливість всіма можливими методами. Серед яких, по-перше, розділення єдиного студентського фронту по різних кафедрах, щоб там завербувати здібну молодь за науковим вподобанням. Це для того робиться, аби вона забула про свою визначну місію боротьби з тиранією. По-друге, назначають наглядачів (старостів), які дивляться за поведінкою та настроями у масах. Але не враховують, що старости – це і студенти також. Вони не тільки владі служать, але й хочуть для людей добрими бути. А ті, хто не враховує волю народу (одним словом не демократичні), довго не втримуються на посаді. Крім того ще студентів завантажують різними рефератами, ІНДЗ, картами… І Ви думаєте, це все викладачі читають? Звичайно, ні. Це все для того, щоби придушити революційний дух, щоб бідні хлопці і дівчата, тільки й думали про сон та відпочинок. Але й студенти задніх не пасуть. Винайшли надійний метод, перевірений часом, і який вороги називають іноземним словом «плагіат», а ми, студенти, гордо називаємо «національною пам’яттю студентства», тобто передачу досвіду і знань від попередніх поколінь науковців наступному у писемній чи усній формі. Тут доречно згадати також про літописні хроніки, які вітчизняні умільці створюють стародавнім клинописним методом на широких дерев’яних дощечках. Але цензура кожного року зафарбовує ці безцінні джерела історичної інформації.

А щодо вихідних, то взагалі серце кров’ю обливається… У нормальних цивілізованих країнах субота і неділя надаються, щоб відпочивати, а у нас – щоб закінчити все те, що не зробили за тиждень. Гріх у ці святі дні вчитися? (Правду кажучи, для студента кожна вільна хвилина – це святий час).

«А дипломи і свідоцтва про закінчення середньої освіти у нас просто так забрали?» – думаєте Ви. Та щоби не втекли, як бігли кріпаки на волю від своїх панів. А куди тікати, якщо навіть спільні гуртожитки з викладачами створили? Навіть на кухню зайдеш, і то викладача зустрінеш.

Наші студенти на таксі не їздять, їх змушують. Бо інакше на пари не встигнути, хіба що ти не покоління «Х» і вмієш літати. Але в університеті так і думають, бо хіба середньостатистична людина може закрити всю сесію за два дня без використання магії чи надприродних сил?

Але тут у боротьбі за нашу Богом дану гідність і права прийшов старий і добрий дядечко Інтернет. Одного разу зависаючи у всесвітній павутині, ненароком натрапив на сайт, присвячений вітчизняній освіті (http://kpsu.univerlife.com). Наші викладачі ночами недосипають, пишучи наукові статті, щоб у віках прославити своє ім’я, а там на кожного вже є своя справа, де вказано виш, посаду, наукове звання та інтереси. І випадково серед досьє помітив кілька знайомих прізвищ. (Не буду вдаватися у тонкощі, щоб втримати інтригу).

Автори Інтернет-сторінки її розробили так, що можна оцінити за п’ятибальною системою ставлення викладача до студента, його почуття гумору, знання власного предмету (а це вже дійсно цікаво). Крім того можна прокоментувати здібності кожного представника виду «Homo profesorus». І найголовніше – все це анонімно. Загалом – «лєпота». Ви не подумайте, особисто там нічого не дописав. Я чесний і скромний журналіст, завжди дбаю про славу свого імені. Але зауважу, що часто-густо написи не відповідають дійсності і автори коментарів скоріше керуються емоціями та іншими причинами, що не дають їм подивитися правді у вічі. Тому, дорогі читачі, потрібно втрутитися нам, майбутнім спеціалістам, що керуються у житті принципами історизму та об’єктивності. Кому ж, як не нам, встановити історичну правду та справедливість. (Які гарні, але чужі щодо нас слова). Тільки дам одну пораду: хто б ти не був за професією, на якому факультеті наших вітчизняних вишів не здобував освіту, завжди потрібно вправлятися у тонкощах такої науки як дипломатія. Інакше революцію провести не вдасться. Вирвуть паростки визвольного руху з корінням, а потім ще й пестицидів насиплють, щоб нічого не росло. Тому попереджаю наперед необ’єктивних радикалів, які просто мріють про повернення інквізиції (де звичайно у ролях суддів були б вони) та просякнуті духом студентського фанатизму та нетерпимості: навіть не думайте писати про наших викладачів неправдиві відомості та відверту брехню. Адже боги Олімпу, і насамперед богиня Кліо, все бачить. І своїх вірних слуг вона в образу не дасть. І щоб ненароком на цілі курси не звалився, як грім з ясного неба, зненацька гнів Вищих сил і у визначені місяці групи не відчули на собі усю міць Божої кари, і то аж двічі на рік, щоб не довелося пити коктейль з десяти, а може й більше (все залежить від навчальної програми) єгипетських кар, у своїй мові солов’їній керуйтеся стриманістю, толерантністю та милосердям до помилок інших. Все приховане стає явним, а якщо добре захотіти, то навіть – анонімний нік. Тому приємного Вам, дорогі студенти-революціонери, перегляду сайту і успішного полювання):

P.S. За новим неписаним законодавством під недоторканість також підпадає чесна преса (іншої на істфаці немає). А враховуючи її набожність, вважаю, що Вищим силам навіть не прийде до думки надсилати на неї чуму та інші нещастя за донесення до відома широких трудящих мас новинок Інтернет-простору. Адже ми стараємося, щоб всі дізналися правду і були обізнані у реаліях, у тому числі й віртуального світу.  

З повагою Олександр,

у десятому поколінні єзуїт,

Бучковський

 

Коментарі

7 коментарів до “Оціни викладача!”

  1. Ольга Комарова сказав:

    Ой, куме, скоро нас з тобою точно відправлять у якесь вигнання:)))) Будемо блатняк співати по дорозі… “Патріарх Русского міра” не спить…

  2. Олександр сказав:

    комарова з кумом-єзуїтом знайшла ще одне міске де може ср…ти на людей

    • Ольга Комарова сказав:

      Дорогий Олександре, а я на своїй території… і у цій публікації я не бачу нічого такого, що могло би образити когось. Принаймні, якщо Ви завітаєте на сайт, про який пише мій кум Ви дійсно побачите по-дитячому дорослі баталії

      • Олександр Ігнатій Бучковський сказав:

        Нічого, Ольго, прорвемося. З нам Бог, хто проти нас?! Не злякається моє серце перед супротивниками моїми і перед небезпекою. Будь вірна і послідовна до кінця. Господь з тобою, Церква з Тобою, мир з тобою… Це природньо, що всім не сподобається, май тверді переконання. Запам’ятай? у нас міцний дах, там на горі, на небі, завжди мене виручав у скрутних ситуаціях.

        • Ольга Комарова сказав:

          Я дещо здивована наскільки ці добродії некомпетентні у нормах української юриспруденції. В нашій державі – свобода слова, і ніхто не вправі нам вказувати що і як писати на сайті. По-друге, вчора пролунала теза про те, що за наш проект “візьмуться” зверху і він згодом перестане існувати. Замість того, щоб спрямовувати студентів до наукової діяльності і виховувати з них справжніх неупереджених істориків, витрачають свій час на пусті погрози.

          Якщо у деяких людей є підстава переживати, що студенти зайдуть на сайт http://kpsu.univerlife.com і прочитають коментарі на ньому, то я схиляюсь до думки, що ці побоювання не безпідставні. Впевнена у собі людина не буде зважати на наклепи (якщо то дійсно наклепи) і буде жити і працювати далі у звичному ритмі. Бо як то кажуть: на злодієві шапка горить… По-третє, студентсво і без будь-яких сайтів прекрасно відчуває ХТО Є ХТО з викладачів. Тому весь свій авторитет, усе своє вміння навчити дітей чомусь треба проявляти на лекціях, тоді й боятись буде нічому.

          Якщо мені не сподобалася лекція того чи іншого викладача, я без будь-якої нав’язливої думки своїм єством це відчую.

          • Олександр Ігнатій Бучковський сказав:

            Ольго, бувають випадки, коли дійсно людину обливають брудом незаслужено, і тоді це вияв заздрості. Але коли людина чесна, порядна і професіонал, їй немає чого боятися “злих язиків”. Бояться лише ті, хто бачить, що бруд виходить назовні і тоді правда їм колить очі. Це психологія. Але справжній лідер не звертає уваги на гавкання собак і просто йде вперед. Справжній лідер досягає все і в тому числі поваги своїм авторитетом, а не тиском. Наприклад, на тому ж сайті немає негативних відгуків на Валерія Степановича. Питання чому? І навіть якби й були, їм би ніхто не повірив, адже розумні люди судять по знайомству, а не по коментах на сайтах….

  3. Олександр Ігнатій Бучковський сказав:

    Невдовзі очікуй нову статтю про наболіле..