Неймовірні пригоди військово-історичного товариства в Росії

Додано 22.08.2013

Кам'янець-Подільське міське військово-історичне товариство

Нещодавно відбувся історичний фестиваль, під назвою “Стрелецкая слобода”. Не дивно, що мало хто з місцевих про нього чув, так як відбувався він у Росії. Саме на цей фестиваль і були запрошені учасники Кам’янець-Подільського міського військово-історичного товариства, а це вже, як мінімум говорить про те, що наше товариство високо цінують не тільки в Україні, а й закордоном. І як мінімум говорить про те, що воно не відсижується в місті склавши руки між Останньою столицею і всім відомої Терри, згодом перейменованої в “Земля Героїв”.

Окрім маленької замітки у місцевих газетах, ця подія залишилась би непоміченою у місті, але це не той випадок, тому що цього разу особисто мені випала висока честь поїхати з товариством на фестиваль, так що публікація буде, так би мовити, “з місця подій”. Отож, почнемо наш огляд! Насамперед хочеться сказати, що сам фестиваль проходив на відстані 40 км. від Москви, у чистому полі, і було це в період з 17 по 18 серпня. Приїхали ми завчасно на два дні, щоб розкласти табір і відпочити після дороги. Одразу скажу, що в таборі були виключені будь-які сучасні елементи техніки і пластикові предмети. Все було максимально автентично. Виключення становили пластикові ємкості з водою і зв’язки з дровами, але згодом це все швидко поховали подалі від людських очей.

Дозволялось тільки зрідка і так, щоб ніхто не бачив, користуватися мобільним телефоном і фотоапаратом. Отож, ми приїхали і стали відпочивати. Перше випробування, яке нас чекало – це нормально переночувати, адже ночі були холодними (всього-навсього +10 градусів). Тим більше, що спати мали теж по-історичному, тобто лягали на сіно, натягували шапку аж до носа і накривалися свиткою. Попри всі мої сумніви, це виявився ідеальний варіант. Тут наведу ще один плюс відпочинку на природі: на ранок всі прокидались без будильника о сьомій ранку, вмивалися росою і відчували “максимальний заряд енергії”. На слідуючий день всі пішли оглядати форт, який звели спеціально до фестивалю за всіма канонами фортифікаційного мистецтва.

Схема форту

 

Форт у реальному житті

Форт у реальному житті

Форт у реальному житті

Після того, як всі насолодилися цією картиною, почалося налагодження буденного життя табору, таке як влаштування кухні (а готували їжу в казанах на вогнищі), розписування обов’язків і чергувань як вдень, так і вночі (весь час слідкували, щоб не погасло багаття і щоб чужі по табору не ходили).  Цього разу в товариства був свій особистий кухар і писар. Чесно кажучи, основна справа, якій всі віддавали мало не більшу частину дня – це чистка мушкетів, так як потрібно їх завжди тримати в ідеальному стані.

Життя в таборі

Життя в таборі

Тільки через день ми помітили “місцевих жителів” цього поля. Як виявилось, земля там являє собою “голландський сир”. Ця подія на два дні повністю нам замінила телевізор і ті, хто спочатку мишей боявся, потім саджав їх собі на руку.

"Місцевий житель"

І тут почався фестиваль (офіційна його частина). Після промови заступника мера Москви і святкового залпу гармати, всі учасники по черзі шикувались і робили святковий постріл, на радість глядачів.

Святковий постріл на честь відкриття фестивалю

А після цього всі повернулися в табір і між перервами на те, щоб поїсти, посиленно займалися тренуваннями (і з метою ідеального виконання команд і для того, щоб звикнути до ваги самого мушкета. А важить він аж 7 кг!).

Тренування

Після тренувань перший день пройшов у вигляді тренувального бою, в якому приймали участь ледве не всі учасники.

Під час тренування

Під час тренування

Найбільше з цього запам’яталася “Ротонда”, яка виглядала досить вражаюче.

Ротонда 1

Ротонда 2

Але як не крути, головна родзинка свята – це реконструкція бою у повному маштабі. На останній день фестивалю було заплановано відтворення бою між Шуйським і Болотниковим – знатною подією для цього краю. Так випало, що наше товариство виступало за бунтівників. Ось тут проявилась вся краса баталії з вибухами, пострілами, кавалерією і імпровізованими “жертвами”.

На початку бою, після артилерійського обстрілу з обох сторін, ми почали штовхати вози, щоб з них виставити лінію оборони. Після цього, злагодженим строєм підійшли майже до самого форту, систематично стріляючи з мушкетів. І от, коли ми вже могли мало не дотягнутися до захисників форту – чаша терезів похитнулася в іншу сторону і у нас виникли перші “втрати”.

Перші "втрати" у строю

А тих, хто залишився, добила кавалерія. Ось так от і закінчився бій – повною поразкою бунтівників.

Кавалерія у дії

Але для мене найбільше запам’яталась подія одразу після бою, коли всі учасники вишикувались в лінію і всі одночасно дали залп зі всіх мушкетів. Ось це я розумію, адреналін!

Залп зі всіх мушкетів

Наостанок всі учасники пройшли строєм навколо поля битви під оплески глядачів. День виявився важким, але у всіх був піднесений настрій. Хочеться сказати, що варто один раз в цьому прийняти участь, щоб хотілось це повторити знову і знову.

Звісно, хочеться сказати і про деякі мінуси, адже в більшій чи меншій мірі вони є всюди. Тут було всього два: це котеджі, які було видно на горизонті і періодично пролітаючі літаки (недалеко знаходиться аеропорт). Ось і все. Якщо оцінювати організацію і сам фестиваль за 10-ти бальною шкалою, я б поставив чітке 9.

Дехто скаже, а яким боком ця подія має відношення до нашого міста? Я ж скажу, що пряме, адже якщо наше товариство гарно себе показує на інших фестивалях – воно тим самим і популяризує наше місто і саме через це на наші міські фестивалі приїздить все більше і більше учасників.

Що ж, будемо сподіватися, що і наші фестивалі згодом будуть проводитись з таким розмахом, адже в Росії планка фестивалю була досить високою – є до чого тягнутись!

 Дмитро Бабюк,

адміністратор сайту

Коментарі

5 коментарів до “Неймовірні пригоди військово-історичного товариства в Росії”

  1. Ольга Комарова сказав:

    Чудова подорож, прекрасний репортаж – бажаю, щоб в наступному році ваше товариство відвідало і було задіяно у не менш цікавих заходах:)))

  2. Олег Мороз сказав:

    Від себе додам, що Дмитро Бабюк під час фестивалю проявив себе як толковий новак: чого не вмів – швидко освоював, а що вже вмів (як наприклад каліграфічно писати пером) того і інших навчав. Написані ним розклади чергувань нічних варт по табору викидати не підіймалася рука :))

    • Дмитро Бабюк сказав:

      Дякую, старався 🙂 Дуже цікавий, новий і потрібний досвід і я жодним чином не жалкую, що поїхав у таку подорож. Сподіваюсь бути корисним товариству й надалі!

      • Ольга Комарова сказав:

        Дімка, ти попався:))) Тепер мені будеш писати каліграфічні розклади здачі макету у друк університетської газети:))))