Фрески Вірменської дзвіниці

Додано 10.11.2012

Вірменська дзвіниця. Фото Ольги Комарової (2011)

Утаємничена і колоритна…і, безумовно, найбільш визначна окраса вірменської частини Старого міста. Саме такою є вежа-дзвіниця церкви Св. Ніґола. Потрапити у неї, щоби помилуватися внутрішніми розписами не завжди можливо. Тому з радістю перенесу Вас до цієї сакральної пам’ятки архітектури завдяки своїм світлинам.

Насамперед зведення дзвіниці відображено у вірменській церковній хроніці. Була побудована в період першої ґрунтовної реконструкції церкви Св. Ніґола у 1495 р. Варто зазначити, що її архітектурні особливості, на відміну від Вірменського собору, були аж ніяк не притаманними для вірменських дзвіниць. Натомість характерні для подільських храмів з оборонними вежами-дзвіницями. Не зважаючи на те, що концепція розташування дзвіниці окремо від храму наслідувала принципи композиції вірменських ансамблів, оборонна програма міста відбилася на архітектурному рішенні споруди. За своїми розрізами являлася подібною до веж-дзвіниць нині зруйнованої Іоано-Предтеченської та тогочасної Троїцької церков.

На поч. XVII ст. західна частина вірменського храму зазнала перебудови. Будівництвом опікувалися члени вірменського юначого церковного братства. На першому ярусі дзвіниці було облаштовано каплицю Св. Стефана. Один багатий вірменин проспонсурував це архітектурне оновлення, щоби мати можливість зі свого будинку слухати церковну службу. Влаштування цієї каплиці спричинилося до часткової перебудови першого ярусу Вірменської дзвіниці. Новий вхід до каплиці зробили на південному фасаді, через обрамлений скромним рустованим ренесансним порталом прямокутний отвір з тамбуром завширшки 2,3 м, прорубаним у товщі стіни.

Тепер зупинимося на найцікавішому – на фресках. Слід зазначити, що фрагменти розписів виявили київські реставратори у 1975 р. на стінах, склепінні, апсиді та на косяках східного вікна. У вівтарній частині було зображення Ісуса Христа в оточенні ангелів і серафимів, на північній стіні – сцени з життя св. Стефана. У центральній частині зображено середньовічне укріплене місто з мурами, баштами, дзвіницями й будинками; при в’їзній брамі стоїть охоронець, озброєний шаблею. На тлі міського краєвиду зображено «Побиття Стефана камінням»; на передньому плані простежується текст – прохання про помилування тих, хто не відає, що чинить. У верхній частині композиції Всевишній приймає душу померлого.

Серед розписів зустрічаються водна і орнаментальні мотиви: фриз у вигляді меандрової смуги та чорної стрічки в обрамленні червоних смуг, орнаменти з гілок і квітів троянди. Надзвичайно виразними являються перспективні зображення інтер’єру – з колонами й арками, крізь які видно другий план вулиці.

Персонажі жанрових сцен наділені типовими вірменськими рисами: чоловіки з вусами й бородами, у східних головних уборах і вбранні (міщани, духовні особи, воїни). Вирізняються особливим колоритом та стилем розписи у вівтарі та на північній стіні. Скоріш за все, вони виконувалися в різні часи й різними майстрами. Мені вдалось помітити певну особливість: фрески у каплиці св. Стефана подібні за сюжетом і за виконанням до деяких розписів української Петропавлівської церкви що в Старому місті по вулиці Татарській. Петра і Павла, траплялися й вірменські написи. Отже, можна припустити, що у тогочасному місті існувала школа вірменських майстрів-живописців, які розписували не тільки храми вірменської громади.

Як бачимо, Вірменська дзвіниця від тих далеких часів і донині залишається домінантною сакрально-оборонною спорудою у південній частині Кам’янця-Подільського. Маю надію, що її фрески будуть збережені для наших нащадків, котрі матимуть можливість їх детальніше дослідити і розгадати ще не одну таємницю цієї незвичайної споруди.

Дмитро Бабюк, редактор рубрик

“Історична топографія” та “Історичні джерела”

Коментарі