Форма гімназистів XIX-XX ст.

Додано 28.02.2013

Кам'янецькі гімназисти. Фото кін. ХІХ ст.

Багато хто з нас пам’ятає, коли у школі змушували носити шкільну форму, що одразу викликало велике обурення серед учнів. Словом, на сьогодні шкільну форму носять одиниці. Інші ж ходять у чому самі забажають. Читаючи цю статтю, Ви повернетесь у минуле, в часи Російської Імперії і поглянете, в якій формі ходили гімназисти Кам’янець-Подільської гімназії. І те, що ми сьогодні називаємо «тиранією» по відношенню до себе крізь призму сучасності, коли нас змушували носити форму, а ми опирались – здаватиметься Вам дитячим гаміром. Ви будете насправді здивовані, коли дізнаєтеся про правила і покарання які існували для учнів кінця ХІХ – початку ХХ століття.

У 1834 році була затверджена загальна система всіх цивільних мундирів в Російській імперії, в тому числі і для середніх навчальних закладів. Саме в цьому році відбулося прийняття закону, що затвердив окремий вид цивільних мундирів. До них ставилися гімназійні та студентські мундири.

Уряд Росії надавав форменим мундирам учнівської молоді велике значення. Так, імператор Микола I говорив: «Я бы желал, чтобы эти молодые люди уважали мундир, который они носят, мундир, который уравнивает богатых и бедных, знатных и незнатных».

Введення форменого одягу для учнів навчальних закладів царської Росії пов’язано в першу чергу з тим, що ці установи були державними. У ті часи всі державні службовці повинні були носити формений одяг, що відповідає їхньому чину і званню, згідно «Табеля о рангах». Так, всі педагоги в державних навчальних закладах (гімназіях) носили формені сюртуки. Виходячи з цього, було логічним введення і для учнів формених костюмів. Форма гімназистів спочатку практично не відрізнялася від викладацької. Різниця була лише в тому, що педагоги мали на ній позначення рангів (чинів). Це був «однобортный кафтан темно-синего сукна со стоячим воротником; воротник и обшлага черные бархатные, пуговицы металлические белые без гербов; камзол и исподнее платье белое же». На комірі, манжетах і кишенькових клапанах чинів семи вищих класів було срібне шиття. Професори та чини 8 класу мали шиття тільки на комірі і манжетах. Службовці, студенти та учні носили мундири без шиття. Згодом, відповідно до нової моди, вчительські мундири зазнали невеликих змін, на яких стоячий комір замінили відкладним.

Форма учнів середніх навчальних закладів мала зовні  напіввійськовий вигляд. Подібні за фасоном кашкети, шинелі і гімнастерки відрізнялися кольором, кантами, а також гудзиками та емблемами. Кашкети зазвичай були яскраво-синіми з трьома білими кантами, з чорним козирком, причому особливим шиком серед хлопчаків вважалося пом’ятий кашкет з поламаним козирком. Емблема прикріплювалася до околиша і являла собою дві срібні лаврові гілки, між якими розміщувалися ініціали міста і буква “Г” – гімназія.

Влітку гімназисти носили коломянкові гімнастерки з срібними ґудзиками  на кашкети надягався чохол із коломянки. Взимку надягали навушники з чорного фетру на коричневій байці всередині. Крім того, в морози одягали башлик кольору натуральної верблюжої шерсті, оброблений сірою тасьмою.

Повсякденна форма гімназистів складалася з суконної гімнастерки синього кольору (тканина темніше, ніж на кашкеті) з срібними опуклими ґудзиками  підперезаної чорним лакованим ременем з срібною пряжкою, на якій були викарбувані і зафарбовані чорною фарбою ті ж букви і цифри, що і на емблемі кашкета (але без лаврових гілок). Штани у гімназистів були чорні, без канту. Черевики чорні, на шнуровці.

Старшокласники зазвичай ходили не в гімнастерках, а в куртках із стоячим коміром, як у морського кітеля. Гімназисти мали також вихідну форму – мундир, темно-синій або темно-сірий, однобортний, з обшитим срібним галуном коміром. Цей мундир носили і з ременем, і без ременя (поза школою). До мундиру надягали накрохмалений комірець. Шинель була типу офіцерської, світло-сіра, двобортна, з срібними ґудзиками, петлиці сині, в колір кашкета, з білим кантом і ґудзиками  Шинелі були холодні і на ваті, із стьобаною сірою підкладкою. Замість шарфа носили чорний суконний нагрудник, як у матросів. Учням молодших класів дозволявся взимку чорний каракулевий комір.

Постійним атрибутом гімназистів був ранець. Він був із чорної шкіри, кришка якого була обшита тюленячим хутром сіро-зеленого кольору. У старших класах книги і зошити носили без ранця, хрест-навхрест перетягнуті двома шкіряними ремінцями.

Вчителі і насамперед наглядачі суворо наполягали на послідовному дотриманні всіх правил носіння костюма. Найменше порушення: розстебнутий комір, погано пришиті, а тим більше неначищені ґудзики  накинута на плечі шинель, відсутність ранця – суворо переслідувалося.   Різного роду покарання – записи в журнал, залишення без обіду, скарги батькам, зниження бала по поведінці – повинні були, на думку адміністраторів, спонукати дітей дотримуватися вимог до носіння гімназійного костюма.

Гімназистам суворо заборонялося носити різні за кольором предмети костюма, наприклад, сіру блузу і чорні брюки. Костюм повинен був бути тільки чорного і ніякого іншого кольору. Однак серед гімназистів верхом “викаблучування” вважалося носіння саме різних по кольору штанів і костюма. Це свідчило про самостійність і дорослість гімназиста, і відважувались на це лише учні старших класів гімназії. Носіння ранця в гімназії було обов’язковим, за цим стежили наглядачі і суворо карали тих, хто цього правила не дотримувався. Захоплення викликав гімназист, який приходив на заняття без ранця та ще й майстерно виплутувався із ситуації.

Словом, не становило великих труднощів зобов’язати учнів ходити до гімназії у встановленій формі. Набагато важче було з вчителями. Ось приклад: 13 жовтня 1832 директор Воронезької гімназії В.І. фон Галлер писав своїм викладачам, що в цей день він відвідав гімназію і помітив, як всі вчителі, крім старшого вчителя Цвєткова та вчителя німецької мови Фламма, з’явилися в гімназію в партикулярних, тобто цивільних, сюртуках. «Находя сие неприличным и с порядком не согласованным, предписываю на будущее время в классы для преподавания приходить непременно в вицмундирах, причем так же господину учителю Федорову в особенности замечаю, дабы в классах и в особенности в присутствии моем держал бы себя прилично, не поджав руки в бока, ибо таковая свобода подчиненного перед начальством служит дурным примером нравственности для юношества».

На рубежі XIX-XX ст. учнівська форма залишалася майже незмінною. Невеликі зміни стосувалися лише окремих видів одягу, а також правил її носіння. В «Памятной книжке ученика губернской гимназии» за 1900р. цим положенням приділялася пильна увага. Поза домом учні зобов’язані були завжди перебувати в одязі встановленої форми, застібнутої обов’язково на всі гудзики. Перед виходом з будинку рекомендувалося ретельно оглянути себе й недоліки костюма негайно виправити. Носіння довгого волосся, вусів і бороди, прикрас, які не відповідали формі одягу, наприклад, кілець, перстнів, високих комірців і кольорових сорочок, хлистів, палиць і високих чобіт категорично заборонялося.

Відповідно до правил, учням гімназії заборонялося відвідувати цілий ряд установ, таких як: театр опери, маскаради, бали, кав’ярні, більярдні. Дозволялося відвідувати цирк, концерти, вечори, заміські громадські сади і місця для прогулянок. Вирушаючи на заняття і повертаючись додому, учні зобов’язані були нести книги в ранцях, надягнутих на спину. Носити ранці в руках або під пахвою категорично заборонялося. У великі церковні свята, на іспитах, громадських місцях, а також у всіх урочистих випадках учням належало бути в мундирах і краватках. Гуляти вулицями міста юрбою взагалі заборонялося. Гімназисти могли знаходитися на вулицях до 19 години.

У літню пору, з 1 травня по 1 вересня, учням гімназії дозволялося носити парусинові блузи з чорним ременем і парусинові штани, а замість суконних кашкетів – білі кашкети з полотна з встановленими літерами. Парусина повинна була бути не забарвлена, а звичайна сувора. У разі перебування на канікулах за кордоном вихованці гімназії зобов’язані були носити там виключно партикулярне (цивільне) плаття. Вони давали підписку начальству при отриманні закордонного паспорта. Вибувші з навчального закладу могли доношувати своє гімназійне плаття, але без металевих ґудзиків і позументу.

Тимчасова відміна форменого плаття в 1861 р. призвела, за словами сучасників, «до неохайності в одязі, до повного занепаду дисципліни».

1870 р. поступила інструкція з описом домашнього одягу для вихованців гімназій. Це обмундирування рекомендувалося заводити виходячи з «економічних міркувань» навчального закладу. Самий же повсякденний (домашній) одяг складався з полукафтана (піджака) темно-сірого сукна, однобортного, який не доходить до колін. Він застібався на шість кістяних ґудзиків і був з відкладним коміром. Брюки темно-сірого сукна. Для літнього часу рекомендувалося завести таку ж форму з парусинової тканини.

Після 1905 р. з’явилися сірі куртки (гімнастерки) з срібними ґудзиками  Ця форма шилась з так званої «чортової шкіри» – матеріалу незвично зносостійкого і міцного. Він дуже нагадував нинішню джинсову тканину.

Розпочата в 1914 р. світова війна принесла в країну інфляцію, високі ціни, зубожіння більшої частини населення. Викладачі та гімназисти доношували стару форму, на нову у багатьох не було грошей. У Міністерстві народної освіти з розумінням поставилися до ситуації, що склалася. В зв’язку з цим був виданий циркуляр, в якому було написано: «Ввиду воздорожания жизни по обстоятельствам военного времени и, в частности, вздорожания материала, из которого изготовляется форменное платье для педагогического персонала учебных заведений Министерства народного просвещения разрешить служащим в учебных заведениях, при исполнении служебных обязанностей, носить неформенное платье». Невдовзі був виданий інший циркуляр вже для учнів: «Указать начальству учебных заведений, что учащиеся, как в стенах школы, так и вне оной могут носить домашнее платье, лишь бы оно было скромно и опрятно». Але гімназисти не поспішали розлучатися зі звичною формою. По-перше, вона була міцною і зносостійкою, по-друге, для хлопчаків же ходити у формі, схожій на військову, так ще у воєнний час, було особливим шиком. І, нарешті, у багатьох просто не було іншого одягу для школи.

Допомогу найбіднішим верствам населення в ті часи надавало Імператорське Людинолюбне Товариство в Кам’янці-Подільському. Значні суми йшли на допомогу учням гімназій, семінарій, духовних і міських училищ, студентам, що навчалися в університетах в інших губерніях. Ця допомога полягала в оплаті за навчання, в забезпеченні одягом, взуттям, навчальними посібниками, навчальним приладдям. Інколи студенти університетів, учні гімназій та інших навчальних закладів отримували від Комітету гроші, які йшли на оплату квартир та харчування. Це, звичайно, стосувалось найбідніших, які не могли б навчатися без такої підтримки. Так, за 1899 рік 950 крб. було виділено на оплату за навчання для 47 чоловік Кам’янець-Подільської гімназії. І з кожним роком суми виплат тільки збільшувались. Багато допомоги у вигляді одягу, підручників та ін. майже не декларувалось.

Форма для гімназистів видавалась раз на два роки. Такий же строк стосувався «мундирної» і «курточної» пари. Шинель видавалась також на два роки. Вся форма, в тому числі і кашкети шились під замовлення.

Аж до 1917 року фасон форми змінювався кілька разів (1855, 1868, 1896 і 1913 роках) – відповідно до віянь моди. Але весь цей час форма хлопчиків коливалася на межі статсько-військового костюма.

У 1918 році гімназійна форма дореволюційної Росії була визнана буржуазним пережитком і скасована разом з багатьма іншими напрацюваннями в галузі освіти.

 

Словник термінів:

Позумент (галун) — золота, срібна або мідна/олов’яна тасьма; золототкана стрічка, пов’язка, обшивка, облямівка.

Башлик (тюрк. наголовник) — суконний гострокінцевий капюшон, який вдягають в негоду поверх головного убору для оберігання від холоду та дощу. Має довгі кінці-лопаті для обмотування навколо шиї.

Комір — смужка тканини, хутра, пришита на одязі до країв вирізу для шиї.

Манжет — частина одягу, шо закінчує рукав сорочки. Зазвичай прямокутна частина тканини, що огортає руку і має застібку у вигляді гудзика чи запонки.

Однобортний костюм — костюм з одним вертикальним рядом ґудзиків, відповідно двобортний – з двома вертикальними рядами.

Петлиці — парні знаки (нашивки) з матерії або металу на комірі обмундирування. У Росії до 1917 року використовувалися як знаки відмінності згідно «Табеля о рангах».

Дмитро Бабюк, адміністратор сайту,

редактор рубрики “Історичні джерела”

Коментарі