Дробна І.В. ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ РОЗВИТОК КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО ЗА ДОКУМЕНТАЛЬНИМИ ЛИСТІВКАМИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Додано 20.05.2012

Рис. 1. Новопланівський міст. Фото М.Грейма.

Перші друковані листівки з’явилися 1 жовтня 1869 р. в Австро-Угорщині за ініціативи професора Віденської академії Е. Германа [7, с. 21], в Німеччині, Англії, Швейцарії – у 1870 р., Російській імперії – 1872 р., а в США – 1873 р. Спочатку репродукції на них були чорно-білими, і лише згодом з’явилися кольорові хромолітографії (літографський спосіб друкування багатоколірних зображень) з видами міст [16, с.16]. Назви міст і службові написи на цих картках відтворювалися російською, німецькою, польською, французькою, італійською й лише на окремих з них – українською мовою.

З кінця ХІХ ст. поштові картки почали широко використовуватися у кореспонденції, зокрема документальні листівки із видами населених пунктів (видані наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.). Сьогодні вони є важливим джерелом для вивчення архітектурного розвитку окремих українських міст [12;13;22;23;24], в чому переконують дослідження А.Баранія [7], В.Костюка [16], В.Білека [8], О.Дерибаса [11].

Метою даної статті є аналіз історико-архітектурного розвитку Кам’янця-Подільського за документальними листівками кінця ХІХ – початку ХХ ст.

У Російській імперії наприкінці 90-х рр. ХІХ ст. під час друку поштових листівок почали впроваджувати фототипію (вид плоского друку з скляної або металевої пластинки, на яку фотографічним способом наноситься відтворюване зображення), а невдовзі більшість ілюстрованих листівок відтворювалися за допомогою цього виду друку. У 1907 р. було дано дозвіл на друк фотолистівок приватним підприємцям, а фотографи отримали право використовувати свої світлини як поштові листівки, для чого налагодили продаж фотопаперу з поштовою сіткою на звороті [16, с.20-21].

Видова листівка була тісно пов’язана з тогочасним розвитком фотографії та друкарської справи. Зокрема, до серії листівок об’єднаних однією темою, присвячених окремому місту чи містечку, обов’язково входило його панорамне зображення, наприклад фотографія з високої дзвіниці, пожежної каланчі, водогінної вежі, адміністративного будинку тощо. Зображення відомих архітектурних споруд міста друкувалися на декількох листівках. У серію зазвичай включали зображення центральних вулиць і майданів, архітектурних ансамблів (палаців, садиб, фортець), головних соборів, церков та інших культових споруд. На листівках також траплялися зображення адміністративних будинків, державних установ, театрів, Народних домів, готелів, ресторанів, навчальних та благодійних закладів, вокзалів, пристаней, міських парків та інших об’єктів. Оскільки замовлення на видання приймались і від приватних осіб, то кожен бажаючий міг замовити серію листівок або окрему листівку із зображенням власного будинку, книгарні, контори, улюбленого місця.

За даними „Подільського адрес-календаря” за 1895 р. у Кам’янці-Подільському діяло п’ять фотографічних павільйонів: прусського підданого А.Енгеля (з 1870 р.), фотографа М.Грейма, дворянина А.Жилінського та Ф.Кодеша (з 1893 р.), одеського підприємця М.Молчанова (з 1889 р.) [20, с.108].

Найбільшою популярністю користувалися фотоустанови А.Енгеля і М.Грейма. Роботи останнього вирізнялися високим рівнем художнього виконанням фотографій із зображенням окремих пам’яток Кам’янця-Подільського. Сам М.Грейм народився у Польщі, навчався друкарської та фотографічної справи, а у 1852 р. приїхав до Кам’янця-Подільського, де працював складальником губернської друкарні, а згодом її керівником [18, с.68]. Він захоплювався фотосправою та організував літографську майстерню, в якій здійснював друк малотиражної графіки, що базувався на техніці плаского друку, кожний відтиск якого був оригінальним і мав самостійну художню цінність [13, с.52]. У 1872 р. М.Грейм купив фотографічну установу Я.Кордиша й організував невелику фототипію та друкарню [10, с.411]. Продукція майстерні відіграла значну роль у популяризації пам’яток архітектури Кам’янця-Подільського. Особлива цінність його знімків полягала в тому, що вони були зроблені в другій половині 60-х – на початку 70-х років ХІХ ст., ще до того, як в 1874-1875 рр. було проведено перебудова низки міських будівель. У ході цих робіт було зруйновано бічні оборонні мури з амбразурами на Старому (Турецькому) мості, дві башти тощо. Відтак, завдяки фотознімкам М.Грейма для нащадків було збережено вигляд архітектурних споруд та кварталів міста, якими вони були до вказаних перебудов [17, с.4].

Упродовж 1889-1914 pp. М.Греймом було організовано 23 видання  фотографій з видами Кам’янця-Подільського й альбому „Види Кам’янця-Подільського” (1901) і два видання поштових листівок. Він експонував свої роботи на виставках у Львові (1895), Києві (1897), Варшаві (1900), де нагороджувався срібними медалями [18, с.68]. Сьогодні в Кам’янець-Подільському історичному музеї-заповіднику зберігається альбом з 26 фотографіями Кам’янець-Подільського зроблених ним [15, с.7].

У перші роки ХХ ст. в Кам’янці-Подільському окреслилося коло підприємців, зацікавлених у виданні ілюстративних листівок: власник фотоустанови – М.Грейм [10, с.411-413], власник паперового магазину – Г.Шпізман [2, Арк.90], книжкового – Д.Лахманович [1, Ар.277], канцелярських товарів – Варгафтіг [20, с.108] і В.Вінарський.

Найбільшою популярністю користувалися документальні листівки, видані на основі фотографій М.Грейма. Заслуга останнього полягає в тому, що фотографічне відтворення архітектурної забудови міста здійснювалося на основі панорамно-композиційної фотографії міста з усіх його чотирьох сторін світу, а також окремих видів околиць, міських майданів, вулиць тощо. Фотограф підбирав для виконання фотографій позиції з яких досить вдало фіксувалася міська забудова, трасування вулиць, розташування храмів, майданів, адміністративних і оборонних споруд тощо.

Звернемося до листівки М.Грейма із зображенням Новопланівського мосту, зведеного у 1874 р. [4] (див. рисунок 1).

На передньому плані було зафіксовано Новопланівський міст, який проводив пішохода та гужовий транспорт до Троїцького майдану з Нового плану. Величними на фотознімку виступали культові споруди: православний храм Св. Петра і Павла та Казанський кафедральний собор, дзвіниця костелу Св. Петра і Павла, житлова забудова по вулиці Соборній. Цікавий архітектурний ансамбль формував храм Св. Трійці з міською забудовою. Видно, як до нього від Кушнірської башти тягнулася вулиця Поштова, що з північного боку вливалася у Троїцький майдан. З останнього через Новопланівський міст можна було пройти на вулицю Банківську, що розпочиналася вже на Новому плані. Троїцький майдан отримав назву від головного Храму української громади – Св. Трійці. В XVI-XVII ст.

сформувався майдан біля нього. До Троїцького майдану з Центрального вело дві вулиці – Зарванська і Троїцька. Упродовж XVІІI-XIX ст. храм Св.Трійці з своїми прибудовами і монастирськими приміщеннями слугував головною домінантою в архітектурному ансамблі цієї частини Старого міста. На початку XVIII ст. храм було перебудовано і він став місцем осідлості ченців-василіан, які заснували при храмі монастир. Протягом 1747-1749 pp. вони перебудували владичний мурований будинок на монастирські келії. Після приєднання Поділля до складу Російської імперії храм знову став православним, а у 1838 р. до нього було прибудовано нові келії. Дещо пізніше до них було надбудовано другий поверх [9, с.64].

Аналізуючи зображення цієї листівки, бачимо, що праворуч і ліворуч від мосту, зразу ж над скелею, знаходилася щільна міська одно-, дво- і триповерхова забудова, що до початку ХХІ ст. не збереглася. Зведена за містобудівними нормами XIX ст. забудова губернського центру (перший і другий ряди) формувала вулицю Довгу, що, як видно на листівці, в південному напрямі від мосту переходила в вулицю Різницьку. Вона вела до Гончарської башти і комплексу єврейських синагог, що розміщувалися навколо неї. Саме в цій частині Кам’янця-Подільського мешкали євреї, яким російський уряд і міська адміністрація дозволили тут оселитися після приєднання Поділля до Російської імперії. За архітектурною оздобою будинки вздовж вулиці Довгої свідчили про багатство їх власників, однак її санітарний стан за засвідченнями Ю.Сіцінського, був незадовільний. „Влітку (початок 90-х pp. XX ст.) євреї розміщувалися на вулиці зовсім по-домашньому. Жінки готували тут все необхідне для кухні, а сміття викидали на середину вулиці. Діти юрбами стояли і лежали на тротуарах… – відзначав цей дослідник. – З усім цим боролася поліція” [21, с.237].

Зрештою, М.Грейму як фотохудожнику вдалося зафіксувати в своїх роботах архітектурно-планувальний стан різних міських майданів, їх забудову, архітектуру багатьох культових, адміністративних, житлових та оборонних споруд, що вражали своєю величністю.

Цінні фотографії із зображенням Кам’янця-Подільського 60-х – початку 70-х pp. XIX ст. залишив Я.Кордиш. Серед них вирізняються види північно-західної частини Старого міста з боку Польських фільварків, Польських воріт і Старого міста з північно-західного боку, на башту св. Ганни і Старе місто з боку Старого замку, Карвасар і Старе місто з батареї св. Урсули та ін.

На фотографії, що лягла в основу документальної листівки, Я.Кордиш зобразив північно-західну частину Старого міста, окрім масової забудови долини річки Смотрич та міста у XVIII-XIX ст., зафіксовано дорогу від Польських воріт до Кушнірської башти й Вітряних воріт. Імовірно вона сформувалася ще у XIV-XV ст., а у наступні століття по обидва її боки з’явилася щільна кам’яна забудова. Із зображення документальної листівки видно, що до башти та воріт із заходу примикала оборонна система „Турецьких бастіонів” XVII ст. і кам’яні мури, що тягнулися вулицею від замку над скелею у південно-західному напрямку аж до Міських воріт та Замкового мосту. З північного боку Кушнірської башти знаходилася ще одна брама під назвою „До магазинів”. Вона примикала до кам’яної стіни, що тягнулася над скелею півострова вниз майже до комплексу укріплень Польських воріт. На листівці справа і зліва від дороги зафіксовано оригінальне садибне розташування і забудова, формування якої дослідники пов’язують з XVIII-XIX ст. [19, с.232].

Важливу інформацію щодо історико-архітектурного розвитку міста містять й інші документальні листівки, в основі яких лежать фотографії Я.Кордиша. Звернемо увагу на ту з них, на якій зафіксовано місто із західної сторони. На ній відтворена панорама західної частини Старого міста і його укріплень з боку замку. На передньому плані знаходилася башта Св. Ганни, що в графічних і писемних джерелах XVI-XVIII ст. майже не характеризується. У комплексі оборонних споруд її роль була особливою, оскільки лише через її склепіння та ворота можна було потрапити на Замковий міст і далі до Міських воріт, а з боку міста до східного передзамкового двору. Тут також була зафіксована система укріплень міських Михайлівських воріт, яка власне окрім самих воріт та барбакану (прямокутне кам’яне приміщення без перекриття в системі воріт, яке знаходилось між в’їздними до міста і виїзними воротами), складалася з кам’яно-земляного бастіону Св. Яна й сполучалася між собою суцільною кам’яною стіною. За бастіоном Св. Яна, з боку міста, розташовувався ще один бастіон – „Вірменський” або „Св. Терези” [19, с.232].

На листівці проглядається також у північна частина Старого міста. Вона представляла першу високу терасу на західному схилі півострова від Міських воріт до Турецької башти, яка розміщувалася над скелею (висота 10-15 м), навпроти Францисканського костелу із західного боку. У XVII-XVIII ст. башта прикривала підступи до міста з боку Польських фільварків, а відтак – і дорогу, що вела від них вбрід через р. Смотрич на правий берег. На основі фотографії можна з’ясувати і те, що вздовж верхньої тераси, над схилом, знаходилася кам’яна стіна, зведення якої джерела відносять до другої половини XVII, а реконструкцію – до XVIII ст. Зауважимо, що фотографії Я.Кордиша слугували гарною підставою для виготовлення на їх основі численних дереворитів (відбиток з дерев’яних кліше, на яких вирізаються рисунки) [19, с.234].

Для з’ясування архітектурного розвитку Кам’янця-Подільського кінця ХІХ ст. інтерес становлять фотороботи А.Енгеля із зображенням міста з боку Південного двору Старого замку, види з Польських фільварків на Старе місто і Польські ворота, вид на Замок від Міської брами. Остання, зокрема, має величезне значення, оскільки на ній зафіксовано башту Св. Ганни (не збережена на початок ХХІ ст.), що локалізувалася за Замковим мостом, при переїзді з нього на передзамковий двір.

Для з’ясування архітектурного розвитку міста початку 1900-х рр. чималу цінність становлять акварельні ведути польського художника М.Тшебінського 1912 р. З фотографічною точністю він зобразив найголовніші архітектурні пам’ятки Старого міста, як їх загальну забудову так і найдрібнішу бруківку дорожнього покриття. У вивченні територіальної історії та відтворенні планувально-архітектурного образу Кам’янця-Подільського нового часу малюнки цього художника мають особливе значення. По-перше, вони виконані кольоровими акварелями і декларують високий професіоналізм митця, незалежно від того, малював він панораму міста, чи міські вулиці з відповідною забудовою, чи окремі пам’ятки архітектури.

По-друге, на малюнках М. Тшебінського відтворено різні архітектурні пам’ятки з їх прив’язкою до планувальної структури міста. Так, зображаючи Тринітарський костел [6] (див. рисунок 2), митець вибрав таку композицію де показано вулицю Замкову, що простягається від Замкового мосту до Старого міста. Праворуч вона обмежувалася стіною садиби Тринітарського костелу, а ліворуч – високою кам’яною стіною батареї „Св. Терези”. Вулиця Замкова, спрямована на дзвіницю Домініканського костелу, формувала чітку об’ємно-просторову завершеність архітектурного ансамбля. За садибою Тринітарського костелу вул. Замкова роздвоювалася: праворуч вона вела до Губернаторського, а ліворуч – до Центрального (у XVIII ст. Українсько-польський) майданів [19, с.225].

Рис. 2.Тринітарський костел. Художник М.Тшебінський. 1912 р.

На іншій листівці відтворено малюнок М.Тшебінського із зображенням Домініканського костелу у XV-XVIII ст. [3] (див. рисунок 3), що знаходився на південний схід від Центрального майдану. Від останнього він відмежовувався вулицею Ремісничою (назва другої половини XIX) та окремим рядом садибної забудови. Вигляд на вулицю художник подав зі сходу. Вона була вузькою, а формувала її дво- та триповерхова житлова забудова кінця XVII-XIX ст. Обминувши будинки, що локалізувалися на передньому плані по обидві сторони, можна було перейти на вулицю П’ятницьку, що перпендикулярно перетинала вулицю Ремісничу (від Центрального до Губернаторського майдану), далі потрапити до Домініканського костелу, що знаходився ліворуч, а прямо – вийти до південно-західного кута Центрального майдану і потрапити на Губернаторський, а також на вул. Замкову, що вела до Старого замку [19, с.225].

Рис. 3. Домініканський костел. Художник М.Тшебінський. 1912 р.

Значний інтерес становить листівка з акварельним малюнком М.Тшебінського “Руська брама” [5], де було підкреслено її роль як важливого оборонного форпоста у південно-західній частині міста.

На листівці видно, що до воріт з боку міста тягнулася вулиця Руська, яка далі вела через річку до передмість Руські фільварки і Карвасари. Першочергова роль у системі Руських воріт належала важкоприступному в’їзду – барбакану з головною циліндричною Надворітною баштою. Перший ярус башти перекривався склепінням, над яким у спеціальному приміщенні були встановлені механізми для підняття воріт, які закривали проїзд з боку барбакана до міста і навпаки. Барбакан у формі прямокутного коридору, затиснутого між скелею і кам’яною стіною, примикав до Надворітної прямокутної башти з західного боку, створюючи перед проймою воріт закритий простір [19, с.134]. Барбакан і Надворітна башта Руської брами у південному напрямку з’єднувалися з великою п’ятиярусною Прибережною баштою, в якій зберігалася зброя та знаходилася охорона воріт. Від Прибережної башти кам’яні стіни вели у двох напрямках: південному – через річку – і східному. Від башти південна стіна тягнулася до лівого берега р. Смотрич у формі пішохідного мосту, що опирався на чотири кам’яні стовпи з трьома арками. Завершувалася стіна щілиноподібними бійницями і бойовим ходом вздовж них з східного боку. На лівому березі Смотрича східна стіна підступала до невеликої башти, що примикала до скелі і контролювала підступи до воріт з боку замку [19, с.135].

Чималий інтерес для реконструкції архітектурного обличчя Старого міста мають також малюнки М.Тшебінського “Вигляд на місто з південно-східного боку”, “Кам’янець-Подільський замок”, “Видрівка і кам’янецький замок” та ін., що також були покладені в основу документальних листівок. Вони є важливим доповненням зображальних джерел того часу (фотографій, графічних зображень), а також писемних документів. Зрештою, малюнки М.Тшебінського видані окремими документальними листівками, становлять сьогодні неабияку цінність як для архітекторів, так істориків при відтворенні історико-архітектурного обличчя міста. Саме вони стали підставою для поетапного відтворення ролі та місця кожної пам’ятки у топографічній структурі міста.

Рис.4. Руська брама. Художник М.Тшебінський. 1912 р.

Отже, документальні листівки з видами Кам’янця-Подільського, виданні на основі фотознімків М.Грейма, Я.Кордиша, А.Енгеля і акварельних ведут М.Тшебінського, були елементом культурного життя та побуту Поділля кінця ХIХ – початку ХХ ст. Вони дозволяють не лише вивчати історико-архітектурний розвиток м. Кам’янця-Подільського кінця ХІХ – початку ХХ ст., але з документальною точністю відтворити реконструкцію фасадів будинків, їх локалізацію в планувальній структурі Кам’янця та історико-архітектурного комплексу Старого міста, а відтак сприяють реставрації його пам’яток, що важливо в сенсі відродження міста-музею європейського значення.

Список використаних джерел та літератури

1. Державний архів Хмельницької області. – Ф. 244. – Оп. 1. – С. 24. – Ар. 277.

2. Державний архів Хмельницької області. – Ф. 244. – Оп. 1. – С. 39. – Ар. 90.

3. Кам’янець-Подільський: Домініканський костел. – Художник М. Тшебінський. 1912 р. – Вид. Вінарського. – Кам’янець-Подільський. Рік видання незазначений. – КВ-841, інв. № К док д/п–14 2/1 119 К-П І.М.

4. Кам’янець-Подільський: Новий міст. – Фотограф Грейм – Накладом друкарні Грейма. – Кам’янець-Подільський. Рік видання незазначений. – З колекції Історико-культурологічного Подільського Братства.

5. Кам’янець-Подільський: Руська брама. – Художник М. Тшебінський. 1912 р. – Вид. Вінарського. – Кам’янець-Подільський. Рік видання незазначений. – КВ-846, інв. № К док д/п–19 К-П І.М.]

6. Кам’янець-Подільський: Тринітарська церква. – Художник М. Тшебінський. 1912 р. – Вид. Вінарського. – Кам’янець-Подільський. Рік видання незазначений. – КВ-840, інв. № К док д/п–13 К-П І.М.

7. Бараній А. Мукачево очима наших бабусь і дідусів / А. Бараній. – Мукачево: Благодійний фонд ім. Вітеза Шандора Пака, 2007. – 188 с.

8. Білек В. Вітання з Чернівців / Мандрівка містом за колекцією старих поштівок / Gruss aus Czernowirz / В. Білек, О. Криворучко, О. Масан, І. Чеховський. – Чернівці: Видавнича спілка “Час”, 1994. – 106 с.

9. Будзей О. Вулицями Кам’янця-Подільського / Серія “Історичні місця України” / О. Будзей. – Львів: Світ, 2005. – 272 с.

10.  Грейм М.О. // Труды Подольского церковного историко-археологического общества // М.О. Грейм. – Выпуск 11. – Каменец-Подольск, 1911. – С. 411-413.

11.  Дерибас О.М. Старая Одесса: Забытые страницы. Исторические очерки и воспоминания / О.М. Дерибас. – К.: Мистецтво, 2005. – 415 с.

12.  Забочень М. Україна в старій листівці / М. Забочень, О. Поліщук, М. Яцюк. – К.: Криниця, 2000. – 5005 с.

13.  Завальнюк О.М. Михайло Йосипович Грейм / О.М. Завальнюк, О.Б. Комарніцький // Минуле і сучасне Кам’янця-Подільського: Історичні нариси. Вип. 1. – Кам’янець-Подільський, 2003. – С.52.

14.  Киевъ на почтовой открытке конца ХІХ – начала ХХ века: фотоальбом / А. Арутюнян. – К.: Видавництво Ашота Арутюняна, 2005. – 160 с.

15.  Козлова Н. Об’єктивом Грейма / Н. Козлова // Прапор Жовтня. – 1990. – 7 липня. – С. 7.

16.  Костюк В. Гадяч у стародавній листівці / В. Костюк. – К.: КВІЦ, 2007. – 96 с.

17.  Паравійчук А. Від друкаря до вченого: Наші славетні / А. Паравійчук // Прапор Жовтня. – 1979. – 10 лютого. – С. 4.

18.  Паравійчук А.Г. Краєзнавець М.П. Грейм і перша фотодрукарня у Кам’янці-Подільському / А.Г. Паравійчук // Матеріали IІІ-ої історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський, 1968. – С. 68-70.

19.  Петров М.Б. Історична топографія Камянця-Подільського кінця XVII-XVIII ст. (Історіографія. Джерела) / М.Б. Петров. – Камянець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – 384с.

20.  Подольскій адресъ-календарь / Сост. В.К. Гульдмань. – Каменець-Подольскій: Типографія Подольскаго губернського Правленія, 1895. – 452 с.

21.  Сецинский Е. Город Каменец-Подольский. Историческое описание / Е. Сецинский. – К.: Тип. С.В. Кульженко, Ново-Елисаветская ул., соб.д., 1895. – 247 с.

22.  Старый Николаев = Nikolaev of old times фотоальбом XIX-XX вв. / Ю. Любаров (автор проекта). – Николаев: б.и., 2007. – 56 с.

23.  Старовинний Харків у поштових картках: Альбом / В.О. Прилуцький. – Х.: Колорит, 2004. – 123 с.

24.  Суми. Вулицями старого міста: Історико-архітектурний альбом / Ю.С. Кобиляков, В.С. Соколов, В.К. Шийко. – Суми: РВО “АС-Медіа”, 2003. – 263 с.

25.  Труды Подольского церковного историко-археологического общества. – С. 411.

26.  Урсу-Яворська Н. Кам’янецька ведута / Н. Урсу-Яворська // Пам’ятки культури України. – 2000. – № 3-4. – С. 22-30.

27.  Шаманський С. Друкар-фотограф Михайло Грейм: Фотолітописці Кам’янця / С. Шаманський // Кам’янець-Подільський вісник. – 1997. – 12 квітня. – С. 7.

28.  Prysiewicz A. Kamieniec Podolski / А. Prysiewicz. – Kijow, Warszawa, 1915 – S. 107.

 

Коментарі

3 коментарі до “Дробна І.В. ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ РОЗВИТОК КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО ЗА ДОКУМЕНТАЛЬНИМИ ЛИСТІВКАМИ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.”

  1. Ірина Дідик коментує:

    Велике прохання до авторки видання виправити помилку в призвіщі Вінарський Владислав, як це і зазначено на звороті листівок, а не Вінярський.
    З повагою правнучка Вл.Вінарського Ірина Дідик.

  2. Ірина Паур (Дробна) коментує:

    Добрий день, пані Ірино! Вибачте за прикру помилку при написанні прізвища вашого прадіда. Повірте це технічна помилка, оскільки я переглянула десятки поштових листівок виданих Владиславом Вінарським і бачила як вірно воно пишеться. Я буду Вам дуже вдячна за біографічну інформацію про нього, оскільки зі всіх кам’янецьких видавців я знаю про Вашого родича найменше. З повагою, Ірина Паур.