Домова церква чоловічої гімназії… близька і незвідана

Додано 16.03.2013

Домова церква Трьох Святителів

Вже який раз пересвідчуємось, що кожного разу, коли вивчаєш тему, в якій, здається, вже все всім відомо, знаходиш щось нове і невивчене. Так сталось і цього разу. Виявляється, що колись при гімназії (тепер будівля історичного факультету) існувала домова церква трьох святителів. Дивно, адже про це знають навіть не всі викладачі цього ж факультету. В працях інших вчених цій темі приділяється, в кращому випадку, всього декілька слів, та й там помилково пишеться, що заради влаштування церкви спеціально (!) спорудили перекриття між другим і третім поверхом, що не є досить вірним. І от, після довгих вивчень архівних документів, ми можемо трішки пролити світло на це питання. Незважаючи на те, що існування цієї церкви приховувала Радянська влада і знищення останніх згадок про неї в будівлі колишньої гімназії довершила Друга Світова війна, ми все ж таки спробуємо повернутися назад у часі і відтворити події минулих років. Окрім даних із архівних справ Державного архіву Хмельницької області, нам дуже допомогли історичні джерела із бібліотеки рідкісних видань, що знаходиться у будинку історичного факультету К-ПНУ ім. Івана Огієнка, а саме книга І. Михалевича за 1883 рік. Ще до ґрунтовного вивчення цього питання, ми спершу розглядали план електрифікації будівлі із ДАХмО. Детально вивчивши його, ми помітили, що особливу увага акцентується на приміщенні на третього поверху (ауд 25 і 25а). Саме у тій великій кімнаті без сучасної перегородки, замість звичайних лампочок планувалось розмістити три люстри. Отже, зібравши всі в наявності матеріали, ми представляємо Вам історію виникнення церкви трьох святителів в Кам’янець-Подільській гімназії.

Для забезпечення духовно-релігійних потреб виховання при гімназії знаходилась домова церква Трьох Святителів. Згідно архівних документів відкрита і посвячена вона до богослужіння 16 вересня 1872 року. Її облаштування обійшлося в 6 179 руб. 28 коп. [3]

Думка про будівництво гімназійної церкви в будівлі гімназії вперше була висловлена паном Теодоровичем, який визнавав таку споруду однією з необхідних заходів до поліпшення Кам’янець-Подільської гімназії (Рапорт від 11 липня 1864 р.). Але керуючий тоді округом, помічник попечителя Міхневич, не вважав це необхідним, аргументуючи близькість до гімназії парафіяльної церкви (Петропавлівської). Коленко, вступивши у посаду, дбаючи про поліпшення моральної сторони вихованців, бажав влаштувати церкву, але відчувався брак коштів. Кошторис на будівництво, на суму 1987 рублів 4 копійки, був складений в лютому 1865 року, але Коленко в червні цього року пише, що на будівництво витратити буде потрібно три тисячі. Найбільшим питанням був вибір місця для влаштування церкви. Існували три пропозиції: а) влаштувати церкву в нижньому поверсі ліворуч від головного входу; б) влаштувати її в актовому залі, при цьому знищивши стелю; в) залишити актовий зал і влаштувавши церкву над ним, зміцнивши тільки підлогу.

Архітектори вважали, що краще церкву влаштувати в нижньому поверсі, що само собою було ясно; директор наполягав на влаштування церкви в залі на тій підставі, що православній церкві повинно надатися найкраще приміщення: вона служить найвірнішим засобом повідомляти юнацтву релігійно-моральний напрямок, стимулювати зусилля вихователів, зобов’язаних прагнути до досягнення такої мети. Піклувальник був тієї думки, що краще всього скористатися для церкви вільним місцем над залом. Поки йшла переписка з цього приводу, Коленко дізнався, що розсташований поблизу гімназії кармелітський костел буде перебудований в православну церкву, і, увійшовши в перемовини з губернатором, отримав повідомлення, що в новому соборі ймовірно можуть відводити особливі місця для учнів, – це підтвердив і архітектор Освальд [1].

Ось, що писав свого часу мандрівник И-товъ, який побував в Кам’янці у своїх спогадах 1866 року: «В воскресенье город просыпается с утра. C фольварков и окрестностей едут дрожки и экипажи с дамами. Горожане вычищены, выглажены, расходятся по церквям и костелам. Провели гимназистов русского исповедания в одну из маленьких приходских церквей. В прежнее время им позволялось посещать вместе с другими жителями архиерейскую и соборную церковь, но в последнее время ходят в одну из церквей, где никого не бывает…».[2]

3 жовтня 1866 архієпископ Леонтій благословив влаштування іконостасу в гімназії за запропонованим проектом. Судячи з плану будівлі, церкву передбачалось влаштувати в актовій залі; витратити передбачалося, враховуючи церковне обладнання та іконостас, 3983 рублі 68 копійок, які планували взяти з пожертвувань, які складали 5137 рублів 16 копійок. В кінці грудня міністр дозволив влаштування церкви з торгів або господарським способом, якщо торги не відбудуться. Оголошуючи дозвіл міністра, піклувальник, князь Ширинський-Шахматов власноруч дописав: «желательно было бы, чтобы на рубеже нашей земли вновь устраиваемая церковь была посвящена памяти св. митрополитов московских и всея России чудотворцев – Петра, Алексея и Ионы, память которых празднуется 5-го октября. Поручаю Вам испросить на устройство гимназической церкви во имя названных святителей благословение его преосвященства». Між тим відомості про влаштування гімназійної церкви в перебудованому Кармелітському костелі дійшли до піклувальника і 15 січня 1867 телеграмою він наказує призупинитися з торгами і повідомити з приводу влаштування відгук преосвященного. Позитивно відповісти з цієї нагоди ніхто не міг і справа затягнулася.

27 травня 1868 був складений кошторис на влаштування та постановку іконостасу в боковому вівтарі собору, на суму 1049 рублів 25 копійок, що було втричі дешевше за влаштування церкви в гімназійному будинку. Але директор Коленко знову загальмував справу пропозицією, щоб боковий вівтар був зроблений за рахунок коштів, відпущених на перебудову собору, бо ця церква не може замінити домової та учні наврядче можуть поміститься на хорах. Питання вирішене остаточно тільки тоді, коли 1 липня 1870 церковно-будівельне управління погодилось з доводами директора – церква дійсно мала і наврядче буде зручною, внаслідок чого управління виключило її з плану собору [1].

У газеті «Кіевлянинъ» у №1133 за 8 листопада 1879 року була надрукована розгорнтуа стаття про відвідини гімназії принцом Ольденбургським. У одній із архівних справ ДАХмО є переписана ця замітка. Ось деякі яскраві тези з неї, які стосуються домової церкви:

«Его Императорское Высочество Принц Ольденбургский изволил прибыть в Каменец 5-го Сентября поздно вечером – 6-го от 9 часов до 3-х осматривал Гимназию, присутствовал на всех уроках; чтобы ознакомиться с полным составом преподавателей и местом преподавания…» [3]. «Затем предстояла ревизия Господина  Министра Народного Просвещения. В ожидании последней мужская гимназия успела отпраздновать торжество освячения своей церкви. Общественная постройка до сих пор в Каменеце подвигалась весьма медленно. Гимнастическая церковъ вопреки ожиданиямъ возникла весьма быстро, не смотря на сложность работ по устройству особенной системы балок для полов и кропотливую работу по воздвижению потолка. Устроимая на 3-м этаже здания в честь и память трех святителей, она по величине размеров своих представляется весьма удобной для посещения её не только воспитанниками гимназии, но и посторонними лицами. Давно желаемое устройство Церкви в самом здании гимназии оправдывается, кроме нравственно-воспитательного значения храма при учебном заведении, чисто гигиеническими соображениями. Посещения холодного и сырого здания собора – а таковы почти все церкви в Каменце, за исключением домовых – представляло серьезную опастность для здоровъя детей. Теплая и удобная вновь устроенная гимназическая церковъ совершенно устраняет это неудобство…» [5].

«…Обстановка очень удачно припарована к детскому возрасту <…> Иконостасная живопись исполнялась в Киеве даровитым художником Рокачевским, очень высокого достоинства до открытия церкви многие жители города приходили любоватъся на эти иконы, подобных которым в  городе нет. Освящение церкви было совершенно 16-го Сентября Высокопреосвященнейшем Леонтием…» [6]. Варто зазначити, що Афанасій Рокачевський (1830-1901) в кінці минулого століття був один із найпопулярніших художників Києва, хорошим портретистом і засновником загальнодоступної художньої школи. До столиці він переїхав у 1863 р. разом з родиною, де заробляв на життя виконанням замовних робіт і писанням ікон [7]. На жаль, біографія митця досить мало вивчена і зразків його ікон знайти не вдалось. Натомість ми знайшли його картини, які свідчать про високу майстерність художника.

У історичних документах ДАХмО наявна архівна справа, яка містить детальний звіт Подільської чоловічої гімназії за 1912 рік. Деякі аркуші відображають у т.ч. стан домової церкви: «При составлении отчета о состоянии Каменец-Под. Гимназии за настоящий 1912 год нужно иметъ от Вас сведения: 1) о наличности всего имущества гимназической церкви и стоимости его и 2) какие именно принадлежности для церкви в течение отчетного года приобретены: а) покупкою и б) пожертвованиями, если таковые были,  на какую сумму, перечислив подробно приобретенные вещи и стоимость каждой.

Сведения имею честь покорнейше просить Вас, Милостивый Государь, доставить мне к 1 января 1913 года».

Отож, на сьогодні у цьому приміщенні розміщуються аудиторії 25 і 25а і там, де колись стояв іконостас – зараз стоїть дошка. Словом, те, що колись було найважливішим для віруючих – тепер найважливіше для викладачів і студентів. Окрім цього, нам вдалось відшукати фото діючої домової церкви у Московській Класичній гімназії і теж церкви трьох святителів. Можливо, саме так виглядала домова церква і у нас? На жаль, ми цього не знаємо, адже фотографій цієї церкви нам знайти не вдалось. Можливо, вони існують в приватних колекціях, але ми цього поки не знаємо…

 

Список використаних джерел:

 

  1. И. Михалевичъ. Каменецъ-Подольская Гимназія. Историческая записка о пятидесятилѣтнемъ ея существованіи / И. Михалевичъ. – Каменецъ-Подольскъ: типографія Подольскаго Губернскаго Правленія, 1883. – С.17-18
  2. И-товъ. Подоль. Записки проѣзжаго / И-товъ. – Кіевъ: типографія И. и А. Давиденко, 1866. – С.86.
  3. О подготовке к приезду министра народного просвещения графа Толстого Дмитрия Андреевича и принца Ольденбургского. 25.VI.1873 – 24.Х.1873. – ДАХмО. – Ф.319. – Оп.1. – Арк. 22 зв.
  4. О подготовке к приезду министра народного просвещения графа Толстого Дмитрия Андреевича и принца Ольденбургского. 25.VI.1873 – 24.Х.1873. – ДАХмО. – Ф.319. – Оп.1. – Арк. 25-25 зв.
  5. О подготовке к приезду министра народного просвещения графа Толстого Дмитрия Андреевича и принца Ольденбургского. 25.VI.1873 – 24.Х.1873. – ДАХмО. – Ф.319. – Оп.1. – Арк. 25зв-26.
  6. О подготовке к приезду министра народного просвещения графа Толстого Дмитрия Андреевича и принца Ольденбургского. 25.VI.1873 – 24.Х.1873. – ДАХмО. – Ф.319. – Оп.1. – Арк. 26 зв.
  7. http://www.roslavl.ru/history/favorit/rokachevsky.htm
Дмитро Бабюк, адміністратор сайту,
Ольга Комарова, гол. редактор

 

Коментарі

4 коментарі до “Домова церква чоловічої гімназії… близька і незвідана”

  1. Валерій коментує:

    А ви впевнені, що це фото Подільської губернської гімназії? Знаю, що взято з однієї дореволюційної листівки. Але ж подивіться уважно – велика площа напроти будинку, типи вікон, карнізів. І відсутінсть інших будівель поруч. І це в залюдненому Старому місті.
    Насправді, тут зображена Подільська духовна семінарія (нині перший корпус ПДАТУ). І Іанно-Богословська церква була якраз на тому рівні, що на світлині.

    • Ольга Комарова коментує:

      Впевнена на всі сто відсотків, адже зображення взяте із листівки із реальним підписом, а по-друге, є певні архітектурні дрібниці, які кидаються в очі, і по яким можна відрізнити ці дві споруди

    • Дмитро Бабюк коментує:

      Теж впевнений на всі сто відсотків. В ті часи перед гімназією була вільна площа, яка мала розміри подібні до тих, де зараз стоїть огорожа істфаку (колишньої гімназії). А те, що це не Подільська духовна семінарія можна судити по обрамленню вікон, їх формі (які ну дуже сильно відрізняються від гімназії, тим паче, що в семінарії вікна другого і третього поверху мають однакову форму) і від бані. Якщо в семінарії баня стояла безпосередньо на даху будівлі і була втоплена дуже далеко за фасад, то в гімназії баня якраз частково на фасад опиралася, тобто була посаджена не так глибоко. Справді є багато публікацій, де замість фото гімназії виставлене фото семінарії. Тут же ми перед публікацією все декілька разів перевіряємо. А на рахунок того, що перед будівлею, здається, занадто багато місця зумовлене тим, що це малюнок, а не фотографія. У серії цих поштівок художник навмисно віддаляє всі будівлі, щоб досягнути ефекту простору. Це пояснює те, чому не видно інших будинків поряд. Художник не фотограф і плюс його в тому, що він може прибрати все зайве. Фотограф цього зробити якраз не може.