До чого доводить байдужість 2, або “обережно, падаюча культура”

Додано 19.04.2013

Фото Дмитра Бабюка (2013)

Гуляючи нашим містом, нам важко сфокусувати погляд на чомусь одному. Очі перебігають з Ратуші на колодязь, з колодяза на Тринітарський, з Тринітарського на фортецю і тд. Словом, ми дивимось на все підряд, але тільки не собі під ноги. А варто було б, тому що, як правило, огорожі в нас ставлять вже тоді, як щось відбулося. Мені навіть не треба наводити приклади, тому що багато хто вже з цим знайомий. І не дай Бог нам випадково опинитися не в тому місці і не в той час, бо ніхто нас не захистить краще, ніж ми самі.

Всі знають, що з дорогами і пішохідними доріжками в нас не все гаразд. Ця річ вже стала своєрідною візитівкою, так як майже всі туристи, розповідаючи про свої перші враження, неодмінно згадають стан доріг. Але ми маємо пам’ятати ще й про інше щорічне явище в місті – це падаюча штукатурка з будинків. Кожної весни в нас не тільки сходять сніги з дахів і, окрім того, щоб дивитися тільки собі під ноги – ми ще маємо піднімати голову догори, щоб ненароком не потрапити під шматки падаючої “культури”. Тим більше, що в багатьох місцях пішохідні доріжки примикають впритул до будинків!

Ми вже не так давно згадували стан будинку колишньої Казенної палати по вул. Шевченка 26, коли деякі брили, що відлітали зі стін мали вагу 10 кг! На щастя пішоходів і на розпач пам’яткоохоронців, майже весь декор цього будинку відлетів і тепер звичайним людям майже не загрожує. Буквально вчора в будинку почали заміну вікон, внаслідок чого останні небезпечні шматки штукатурки опинились на землі. Не зважаючи на це, ми маємо ще безліч будинків, які несуть потенційну загрозу для пішоходів, які проходять під ними. Прикладів можна наводити багато, але я не буду перераховувати всі, так як абсолютно все охопити дуже важко. Головна ціль цієї замітки – будьте обережними, особливо коли проходите повз будівлі з “важким” декором. Прикладом може бути будинок колишнього Окружного суду на Вірменській площі. Внаслідок несправності системи водовідведення почала замокати стіна і поступово вона почала руйнуватися. Дивно, але загроза зберігається досі, адже окремі важкі шматки декору продовжують триматись на останній волосині.

Також окремою темою може бути і ситуація з проїзними воротами Вітряної брами. Подейкують, що внаслідок того, що один водій не впорався з керуванням, з муру при в’їзді вилетіло кілька каменів. На виїзді осипається білокам’яне завершення. Знову ж таки дивно, але загороджень немає. Звісно, на дереві ще можна знайти шматки загороджувальної стрічки, але якщо її прив’язали вранці – то по обіді від неї залишились тільки клаптики. Взагалі було б логічно перекрити транспортний рух через арку, залишивши тільки боковий проїзд біля брами, а саму браму відреставрувати. Поки будемо сподіватись, що це буде виконано найближчим часом.

Дмитро Бабюк,  адміністратор сайту, редактор рубрик

“Історичні джерела” та “Історична топографія”

Коментарі