Дівчина Аурінія

Додано 19.06.2012

Цвіте аурінія. Фото Комарової Ольги (2011)

Прекрасно квітне щовесни аурінія, каміння немов оживає, радуючи своєю красою кам’янчан і туристів, що завітали до міста… Звідки ж взялися ці жовті скельні квіти?

Диво-квітонька жовтава

Скелі гарно уквітчала,

Вкрила густо стіни брами

Камені фортечних валів.

Лиш зима мине, морози –

І весна прийде невдовзі,

Аурінії цвітіння

Зачарує до сп’яніння.

То не просто жовті квіти,

Теплим променем зігріті,

То дівочі гарні коси,

Що дивитись на них просять.

То колись в часи далекі,

У тяжкі й також нелегкі

Жила дівчина прекрасна,

Мила, все встигала вчасно.

Ввечері на бастіоні

Веселилась в дружнім колі.

Все співала, гомоніла –

Молодим рокам раділа.

Багато сватали до шлюбу –

Та серденько віддала людям,

Щоби усіх в душі любити

І справи добрі їм робити.

У золотавому волоссі,

Немов вплелося саме сонце…

Але в трудах тяжких буденних

Втрачсати сили стала певно.

Сивіти стали гарні коси…

І дівчина у Бога просить:

“Якби же, Господи, вдалося,

Щоб я пила весняні роси.

Розквітнула би я вздовж скелі,

По сірих мурах, невеселих…”

Була почута та молитва,

З тих вона так гарно квітне.

(Віршований текст легенди Комарової Ольги)

Коментарі