22-річниця незалежності України. Свято на історичному факультеті

Додано 24.08.2013

Молебень за Україну, проведений поблизу каплиці Храму Різдва Христового. Фото Ольги Комарової (2013)

24 серпня щороку в Україні відзначається День її незалежності. Останні 22 роки припали якраз на критичний період розвитку нашої держави. Усі ми знайомі із прикрими результатами щорічних соціологічних опитувань, опублікованих у ЗМІ, які, на жаль, підтверджують, що не всі наші громадяни сприймають це свято.

У рамках відзначення Дня незалежності України з ініціативи деканату історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та вченої ради Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника було проведено круглий стіл: «22-річниця незалежності України: досягнення та перспективи». Варто зазначити, що роботі круглого столу передував Молебень за Україну, проведений поблизу каплиці Храму Різдва Христового. У ньому були задіяні представники різних релігійних конфесій міста. Зокрема, серед священнослужителів були: о. Марат Цишковський, настоятель каплиці Різдва Христового, о. Юрій Матвєйцов, настоятель церкви Іоанна Богослова (територія ПДАТУ) та о. Алоїз Кособуцький OSPPE, настоятель римо-католицького костьолу Св. Миколая в Старому місті.

Після молитви з вітальним словом виступив В. Степанков, голова парафіяльної ради, професор кафедри всесвітньої історії, академік, у якому розповів, що такий Молебень за незалежну Україну проходить уже четвертий рік поспіль: «Я думаю, що прийде час – і це свято стане одним із головних для нас, українців, адже ми робимо лише перші кроки у становленні нашої незалежної держави… Ті зерна, які сіються, не обов’язково одразу дадуть значні посіви. Я думаю, що сама можливість відзначати це свято допомагає нам проаналізувати становище нашого народу і нашої країни. Нам варто пам’ятати, що за цю незалежність своїм життям заплатили десятки мільйонів українців. Так склалося, що доля України є дуже трагічною. Не потрібно уникати про це розмов і робити вигляд, що наш шлях до державності протікав нормально…». Також історик наголосив на тому, що ми часто забуваємо про різницю, яка полягає між історичним та календарним часом. Наприклад, 2013-й рік для США та країн Західної Європи абсолютно не такий, як в Україні. «Для нас – це тільки рік, в якому ми відбудовуємо основи нормального капіталістичного ринкового суспільства. Ми тільки переживаємо складний період зростання самосвідомості. Так склалося, що у календарному часі Україна однією ногою знаходиться на зрізі сучасного життя, а іншою – досі в ХVI-XIX століттях. Ми повинні вчитися себе шанувати, пишатися, що ми є українцями…» – зауважив Валерій Степанович. Професор закликав усіх присутніх відмовлятися від внутрішньої замкнутості та егоїзму, адже не зробивши цього, ми не станемо ніколи повноцінною окремою нацією.

Далі до усіх присутніх звернувся о.Алоїз: «Христос у своїх проповідях сказав такі слова: «Пізнайте правду і правда Вас визволить!». Мені здається, що пізнання правди є дуже нелегким і важким процесом. Хоча ми з Вами – християни різних конфесій, проте ми не повинні втрачати тієї можливості пізнати правду… Нехай Господь благословить усіх учасників цієї молитви. Нехай в майбутньому буде більше людей, які щиро прийдуть помолитися за незалежну Україну».

«Дорогі у Христі браття і сестри! – звернувся до учасників молитви та до громади о. Марат. – Ви повинні дякувати Богу за те, що ми – народ. Пам’ятаєте, як Господь звернувся до апостолів: «Ідіть і навчайте усі народи…». Бачите, він не сказав іти апостолам до всього людства, а до всіх народів. Тобто тут можна зробити висновок, що існуючі різниці між народами не можна нівелювати, витирати, об’єднувати – робити будь-що із цими Богом даними границями… У нас, українців, складна доля, але ми її не пам’ятаємо. Зате наші батьки та діди добре її усвідомлювали. Втім, добре, що у нас з’являється бажання і натхнення щось поступово змінювати у своєму житті, борючись із найбільшим ворогом – гріхом. Я, священнослужитель, вважаю, що економіка, яка, чомусь, є нині найважливішою в житті народів – це моральна справа. Адже, коли немає моральних законів, тоді з’являються крадіжки, корупція…». Також настоятель каплиці побажав усім нам у подальшому дотримуватися моральних принципів, щоб з кожним роком наша країна процвітала і Бог її благословляв.

Після спільної молитви в аудиторії для захисту дисертацій історичного факультету розпочалася робота круглого столу, організованого кафедрою політології і соціології нашого університету. Доповіді та повідомлення учасників прийшли послухати представники громадськості міста та місцевих ЗМІ, науковці та викладачі факультету, студентство, працівники музею-заповідника. Із вступним словом виступив доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри політології і соціології В.Нечитайло: «Сьогодні ми зібралися для того, щоб якоюсь мірою оцінити той шлях, який ми пройшли за 25 років. Понад 20 років тому країни колишнього соціалістичного табору заявили про те, що вони хочуть іти до демократії та до вільного ринку…». Далі з доповідями та повідомленнями перед присутніми виступили викладачі кафедри політології і соціології: канд. соц., доцент Т. Білецька («Ескалація соціально-політичних конфліктів в сучасному українському суспільстві»), канд. політ. наук, ст. викладач О. Вінничук («Витоки та особливості політичних ризиків в сучасному українському суспільстві»), канд. політ. наук, доцент В. Маркітантов («Формування регіональної еліти Хмельниччини в умовах незалежності»), канд. соц. наук, доцент О. Рибщун («Чи все ще легітимна незалежність? Україна очима українців (за результатами соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України)»). Виступили також наукові працівники музею-заповідника: завідувач історичним відділом Л. Валяровська («Місто Кам’янець-Подільський в добу незалежності в експозиції музею-заповдника») та екскурсовод О. Качур («Кам’янець-Подільський державний історичний музей у незалежній Україні: історія і сьогодення»).

Справді, такі заходи дуже важливі для нас, адже завдяки їм, ми поступово робимо перші кроки для прозріння. Адже так вдало підкреслив В.Степанков, що варто бути не жителем України, а її громадянином, тому що ми часто скаржимося на владу, інколи мовчки, інколи відкрито, але насправді вона є відображенням нашої внутрішньої сутності. Насправді ми дозволяємо так поводитися із собою. Поки не усвідомимо, що ми є українцями, окремим народом зі славною історією, величезними надбаннями у сфері матеріальної та духовної культури, ми й надалі будемо губитися у попередніх епохах історичного виміру, які вже пройдені й перегорнуті для інших сучасних незалежних держав у світі.

 

Ольга Комарова,

гол. редактор сайту

Коментарі